Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] В.И.Ламанский. Славянское житие св. Кирилла
как религиозно-эпическое произведение
и как исторический источник

Михайло Грушевський

Критические заметки, I-XXV. "Журнал Мин[истерства] нар[одного] просв[ещения]", 1903, IV, с. 345 – 385; V, с. 136 – 161; VI, с. 350 – 388; XII, с. 370 – 405; 1904, I, с. 137 – 173.

Титул сеї праці Нестора російських славістів не зовсім відповідає змісту. Видко, що вона розросталася під руками й завела ш[ановного] академіка до питань і справ, які ледве чи спочатку мав він замір так широко трактувати.

Впавши на дуже сміливу і дотепну гадку, що хозарська місія Кирила була в дійсності подорожжю на Русь, в відповідь на посольство Русі до Візантії по поході на Царгород 860 року, ш[ановний] автор увійшов досить глибоко в питання історії Руської держави IX віку і в результаті більша половина дотепер опублікованого присвячена питанням з сеї сфери, а житіє Кирила з другої половини праці тратиться з ока.

Не держачися якої-небудь системи, автор кидає по дорозі не раз дуже інтересні думки, часами лиш заходить глибше в різні побічні питання, даючи цілі екскурси. Вони лишаються дуже інтересними й для тих, хто стоїть супроти початків Русі на відміннім становищі (шановний автор держиться поглядів норманістичних), або не згодиться з виводами автора.

Входити в розбір всіх сих заміток і екскурсів я, розуміється, тут не можу. Деяких гадок ш[ановного] автора я матиму нагоду доторкнутися в новім виданні моєї «Історії України-Руси». Тут занотую як особливо інтересне для нас: критику теорії чорноморсько-азовської готської Русі в X в., перегляд питання про руське Св. Письмо, знайдене Кирилом в Корсуні, екскурс про час і обставини руського походу на Царгород 860 p., замітки про час дипломатичних зносин і охрещення Русі по сім поході, міркування про розвій руського письменства в X в. і в кінці – сю гіпотезу про місію Кирила.

Так, як ми її маємо тепер, се все-таки, по-моєму, гіпотеза тільки. Головно, що ш[ановному] автору не вдалося ще знайти відповідного до того об’яснення – чому ся місія в традиції (в Гавдеріка і в «Панонськім житії») стала з руської хозарською. Автор дає раз по раз кілька об’яснень, і се найліпший знак, здається, що вони самі його не вдовольняють вповні. Може бути, що в новім виданні праці, яке задумує ш[ановний] автор, як знаємо від нього приватно, він дасть ліпше розв’язання сеї справи.

Я об’яснював (в І виданні «Історії», с. 249–250) й об’яснюю собі й тепер зносини Русі з Візантією, що закінчилися уставленням руського єпископа, дещо інакше, ніж ш[ановний] академік. Я думаю, що ініціатива зносин вийшла від Візантії. Як се представляє й біограф імператора] Василя. В дипломатичну акцію, розпочату по поході 860 року для забезпечення Візантії від таких несподіванок, могло входити і посольство до хозар – для спільних заходів против Русі, і на Русь – щоб притягнути її до себе. Се удалось, хоч коштувало візантійський скарб дуже сильно, як оповідає згаданий біограф, а на доказ своєї прихильності певна частина русинів (мабуть, з самим князем Аскольдом охрестилася.

Вказана д[обродієм] Ламанським стріча дат і інші спостереження піддають гадку, що місія Кирила могла входити як складова частина дипломатичних посольств в Хозарію і Русь, і Кирил міг бути на Русі. Таке гіпотетичне розв’язання сеї справи здається мені поки що найліпшим. Будемо надіятися, що д[обродію] Ламанському удасться найти ще ближчу дорогу до правди.

В кождім разі, нового видання його студій будуть чекати нетерпеливо не тільки спеціалісти від кирило-методіївського питання, але й спеціалісти від початків руської історії, котрим ак[адемік] Ламанський дав несподіваний, але дуже милий і цінний дарунок.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1904. – Т. 58. – Кн. 2. – С. 3 – 4 (Бібліографія).

Ламанський Володимир Іванович (1833-1914) – російський історик, славіст, етнолог, публіцист та суспільний діяч.

Деяких гадок ш[ановного] автора я матиму нагоду доторкнутися в новім виданні моєї «Історії України-Руси» – М.Грушевський має на увазі друге видання першого тому «Історії України-Руси» (Львів, 1904), яке він інтенсивно готував до друку наприкінці 1903 – на початку 1904 pp. (Див.: Грушевський М. Щоденник / Підг. до друку І.Гирич та О.Тодійчук // Український історик. – 2006-2007. – № 4 / 1-2. – С. 15, 16, 17 і наст.).

…як знаємо від нього приватно… – М.Грушевський листувався з В.Ламанським; деякі листи російського академіка зберігаються у фонді Грушевських у ЦДІАК України (див.: Гирич І. Упорядник. Епістолярна спадщина Михайла Грушевського. Покажчик до фонду № 1235 у ЦДІА України у м. Києві. – К., 1996. – С. 43). Про своє листування з В.Ламанським М.Грушевський згадував також на сторінках щоденника (Див.: Грушевський М. Щоденник / Підг. до друку І.Гирич та О.Тодійчук // Український історик. – 2006–2007. – № 4 / 1-2. – С. 19).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 199 – 200.