LXXXI. Псалма о изъгнаніи Адама из раю [VI v.]

Михайло Грушевський

Подобенъ: Б (о) же ласкавіи, прийми плачъ

[Збоку написано тою самою рукою: Anno domini 1727 miesiąca Junia dnia 22. Pawieł HryniewiczB.O. SN.]

Гди Б(о)гь Адама створилъ рукама во образъ славы его,

Дал ему жену на имя Evвy з ребра боку лѣвого. (2)

Обѣцал ему роскошне в раю ж женою оуживати,

Тилко едного древа райскаго не казал ся тикати. (2)

А врагь злослывій а не жичливый такъ Evвy намовляеть:

Озми яблко, моя коханко, такъ ей изражаеть. (2)

А взала Еvва ис того древа овоцу скоштовати –

Простерши ручку, вкусила штучку, Адамовы подала. (VII)

Адамъ пріймаеть, яблка вкушаетъ, наготу познаваеть;

Evвa познала, же нага стала, себе ся завстидала. (2)

Творецъ приходит, до ныхъ говорытъ, голосомъ выволаетъ;

Адамъ стенаетъ, слезы выливаеть, на Еву поглядаетъ. (2)

Рече Б(о)гъ женѣ: кто ти повелѣ древа ся дотикати?

Evвa стенаетъ, слезы виливаетъ, на змыю поглядаетъ. (2)

Рече Б(о)гъ змыю: гнѣвъ тебѣ мовлю, оразъ тя прокликаю,

Ползуй на чревѣ, а не шко(д) Eвѣ, южъ пречъ иди из раю. 2 (VII v.)

Змыя отходить, такъ ей Б(о)гъ мовытъ: южъ ти на вѣки проклятая,

Насѣня твое все проклятое, и ты з нымъ проклятая. (2)

Примітки М. С. Грушевського

Сі вірші представляють уривок з т. зв. «Пісні бития», що переховалася досі в Галичині; варіант яворівський (див. «Записки [НТШ]», XIV, miscellanea, с. 2) кінчиться потопом, ще довший варіант, надрукований д-ром Франком, в «Житю й Слові» (1894, т. II, с. 216), кінчиться розселенням народів.

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 241.