1. Вступ

Михайло Грушевський

Сумне становище відомостей про давню освіту, давнє письменство наше добре відоме. Пам’ятники його переховались виключно майже в краях північних, спорадично і досить припадково. А вже в часі давнім, в якім XII – XIII в., іншими дорогами пішла культурно-громадська робота в Русі, іншими в її північних колоніях і анексах; отже, і в письменстві вироблявся інший стиль, інший смак, інші інтереси. З письменства південного тільки те могло мати популярність, розповсюдження, а тим самим можливість заховання, що впадало до смаку тієї нової громади; отже, найхарактеристичніші твори південні могли поневірятися й пропадати, не маючи спочуття, або заховуватись тільки якимсь припадком. Через такий спорадичний, припадковий характер наших джерел, докладних відомостей про стан освіти й письменства в давній Русі ми тепер не можемо мати.

Наприклад, з готового матеріалу літературного можна було б виводити, що з середини XII в. літературна робота в Києві, та й взагалі на Русі, упадає, бо більшість творів, нам відомих, припадає на XI і початок XII в. Але чи було так дійсно – зовсім того не знаємо: деякі могли пропасти, до того ми багато маємо творів анонімних, яких не знаємо ані авторів, ані місць, ані навіть часу написання. Тим і можливі були так одмінні або й супротилежні погляди на давній стан освіти й письменства, то дуже оптимістичні, то занадто песимістичні [Див.: [Грушевский], Очерк истории Киевской земли, с. 146 – 149; порівняй і передмову д.Нікольського [О литературных трудах митрополита Клима Смолятича], с. 1.].

Становище дуже сумне, але не зовсім безнадійне. Публікації останніх часів показують виразно, що архіви й бібліотеки, свої й чужі, ще не використані, що при пильніших розслідах знайдеться ще багато важного з тих давніх часів, а детальні студії не одну літературну пам’ятку vagabundam atque ignotam [блукаючу і невідому; тут: невивчену і недосліджену] припасують до певного місця й часу, ба навіть автора.

Так і в останні два роки заявилось кілька публікацій, що або подають цілком нові, доти незнані пам’ятки, або новими варіантами, студіями археографічними виясняють знане й раніше, але невідоме докладно. Про них я й хочу дати тут коротке справоздання, переважно з становища історичного, як пам’яток нашої давньої освіти й життя культурно-громадського.

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 495 – 496.