Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] Календарь Подольской епархии на 1896 год

Михайло Грушевський

под редакцией свящ[енника] Е.Сецинского. Каменец, 1895, ст. 196

Начебто додаток до «Подольских епархиал[ьных] вед[омостей]» за 1895 г. передплатникам, з яких більшість парохи, розіслано книжечку, заголовок котрої ми навели. Очевидячки, мета сієї книжки – бути підручником задля духовенства Подільської єпархії та замінити собою календарі київських та одеських видавництв. Увесь зміст, справді, відповідає тому. За місяцесловом подано таблицю географічного положення міст Подільської губернії та різницю в годинниках порівняно з головнішими містами Росії, а також таблицю сходу й заходу сонця в Кам’янці; слід би було подати тут і таблицю фаз місяця, бо читачі – священики при хазяйстві доглядають тих фаз (напр., під час сівби, жнив й т. ін.).

За відділом літургічним іде мова про відпусти, процесії та інші церемонії; сей розділ має значення остільки літургійне, оскільки історично-етнографічне. При тім трудно було достерегти цілковитої повності, так, напр., не згадано про відпуст, який буває на Вознесения в Улановській церкві (Летич[івського] пов[іту]), про відпусти браїловські 29 червня та 15 серпня.

Не згадано про відпусти біля «кринички» в селі Уладовці Вінни[цького] пов[іту]. Тут, на парафіяльному кладовищі верст за 1½ – 2 від села єсть «криниця « з іконами св. Миколи та Божої Матері, що уважаються чудотворними; щороку до сієї кринички, вода з якої вважається за цілющу, буває натовп народу з околичних сіл Вінницького та Летичівського повітів чотири рази на рік (8 – 9 мая, 24 червня, 29 червня та 29 серпня). Найбільше народу збирається 24 червня, коли припадає храм в церкві, що на гробках. Прочани, що приходять сюди, вважають за свій обов’язок напитися води з кринички й принести її додому.

Дальший розділ календаря представляє з себе замітки для пам’яті з заголовком «Історичні дні щодо Поділля», де перелічено й показано дні, через що-небудь визначні для подолян за часи зверхності польської й російської. По тому наступає відділ церковно-археологічний: про найбільш поважні й давні ікони в церквах Подільської єпархії.

З таких ікон перш за все показано ікони м. Кам’янця; з них ікона св. Івана Предтечі, знаменита тією шанобою, яку вона має серед людності на Поділлі та в Бессарабії. На день Івана Предтечі, 24 червня, збирається до Кам’янця сила українців та молдаван (волохів) на так званий відпуст. У сей день у Кам’янці буває й річний ярмарок: селяни привозять до Кам’янця збіжжя, господарки, попри них особливо визначаються тут молдаванські полотна, килими та рушники з оригінальними мережками, тканими й вигаптуваними. На сьому отпусті, так званому «Іванець», збирається молдаван більше, ніж деінде по Поділлі. Сей кам’янецький відпуст з перевагою молдавського елементу має значення етнографічне немалої ваги.

Як видно з зібраних звісток, відпуст сей існував уже в половині минулого [18] віку, не зважаючи на перепони від уніатів. Очевидячки, він виник у той час, коли зносини межи православними Поділля і Волощини були тісні й близькі, а в XVIII в. вже польські цивільні й духовні власті всіма заходами перешкоджали молдаванам з-за Дністра та українцям з Поділля мати близькі зносини. Про подібні зносини давніші свідчать інші пам’ятки: в Предтечинській церкві є монумент, поставлений р[оку] 1612 якимось значним молдаванином над могилою свого сина; тут також поховано волоського принца Івана Кантакузина, перенесеного сюди з Ластовець. Усі сі дати вказують на якісь відносини Предтеченської церкви до задніпрянської Волощини (стор. 50).

Далі перелічуються інші ікони по різних селах і місцях Подільської єпархії, з коротенькими замітками історико-філологічними. З сих зазначено дві ікони в Копіївській церкві; одну з них купив за Дніпром з російських міхонош Василь Курдибан, що перейшов з Києва в Копіївку за часів першого православного залюднення, потім в Браїловськім монастирі в головній церкві ікона Богородиці, що з давніх-давен шанують православні й католики Поділля, Київщини, Волині, Бессарабії та Херсонщини; сюди на прощу збирається сила люду, особливо літом; чутки про чудеса сього образу так розповсюднені, що на прощу до неї часто приходять прочани з Архангельської, Петербурзької, в’ятської та ін. далеких губерній.

В с. Голодьках під Баром єсть ікона св. Миколая – дуже давня; риза з написом р[оку] 1705; народний переказ виводить сю ікону з колишнього монастиря, що був у Голодьках. У Барському жіночому монастирі єсть в головній церкві ікона Богоматері, так звана Барська, яку народ дуже шанує; в честь її складено пісню, заведену до Богогласника; там же ще дві популярних ікони, ніби привезені до Бару кор[олевою] Боною. В Лядаві Могилів[ського] пов[іту] єсть образ «Усікновенія глави І[вана] Предтечі» італіанського письма, що з давніх-давен християни різних конфесій уважали за чудовний. На прощу до сієї ікони на день 29 серпня збираються християни різних конфесій з далеких місцевостей і т. ін. За сим відділом йде «хронологія важніших подій щодо Поділля» (стор. 81 – 119), вона представляє з себе начебто скорочений літопис, доведений до кінця 1894 р.

В дальшім розділі календаря уміщено кілька історико-археологічних статей «Бакота и ее монастырище» (стор. 120 – 130), «Лядавская пещерная церковь» (стор. 130 – 134), «Каменецкий замок (крепость)» (стор. 135 – 143), «М[естечко] Жванец» (стор. 143 – 152), «Медоборские горы» (стор. 152 – 158). Статті сі написані дуже живо й цікаво, на наукове значення не претендують, представляючи переробку матеріалу з «Подол[ьских] епар[хиальных] вед[омостей]», «Трудов Ист[орико]-стат[истического] ком[итета]» (т. V) або з інших видань. «Описание Каменецкой крепости» взято з книжки Ю[хима] Сіцинського «Город Каменец-Подольский»; нарис «Ме-доборские горы» взято з книжки П[авла] Тутковського «Юго-Западный край, популярные естественно-исторические и географические очерки», випуск перший.

Такий само характер виїмок мають і дві дальші статті: оповідання про святкування століття Подільської єпархії є виїмкою з надрукованого в «Подол[ьских] епарх[иальных] ведомостях» за 1895 p. Друга стаття представляє з себе короткий статистичний огляд Подільської єпархії. Сі статистичні відомості складені на підставі дат Подільського єпар[хіального] історично-статистичного комітету за 1891 – 1892 pp. (Труды Ком[итета], т. VI). Подільська єпархія, читаємо в сій статті, займає територію 36921 квадр[атних] верстів. З загальноадміністративного погляду вона поділена на 12 повітів; людність Подільської єпархії на основі дат 1891 – 1892 pp. рахується на 2661613 душ; у тому числі православних – 2070021 д[уш], або 77,8%; жидів – 13,4 %, католиків – 8,1%, розкольників – 0,6 %, лютеран та протестантів – 0,1 %, магометан та вірмено-григоріан – менше 0,1 %. У духовно-адміністративному становищі єпархія поділяється на 80 деканатів; загальне число церков – 1614. Церковно-парафіяльних шкіл 1894 – 1895 pp. було по єпархії 1402.

До книжки доложено фототипію з ікони Івана Предтечі, що в Кам’янці.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XI. – Кн. 3. – С. 56 – 58 (Бібліографія).

Сіцинський Юхим (Євтим) Йосипович (Сицинский, Сецинский) (1859 – 1937) – український історик, педагог, громадський діяч Поділля, православний священик.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 292 – 294.