12.06.1913 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Поздоровляю з купном. Хоч тисяча друга, може, і дорого трохи – то се менше важно, а що «межа в межу» – се грунт, а головно тепер не прийдеться жалувати, що комусь иншому іншому дісталося.

Назбиралося тут дещо кореспонденції – та я не посилав, боячись, що розминеться в дорозі. Тепер посилаю, бо, може, дещо з того можна і треба буде полагодити таки ще в Київі Києві. Напр., замовленнє замовлення Черніговського Чернігівського земства. При тій нагоді посилаю і менше важне.

Повновласти Повновласті, які прислали Леонтович, Ол[ександр] Сергієвич, Василенко, переховуються тут. З ворожих повновластей від Ів[ана] Нечуя-Лев[ицького] прислана Трушови Трушеві. Про більше не чувати. Говорив я в наших справах з Залізняком, і він вповні пристає. Через те я розпорядився написати до Єфремова по повновласти повновласті для Залізняка, а до Сумцова для Франка – для приличности приличності. Гнатюк «Хрон[іку]» не прислав до сьогодня сьогодні рано (четвер), і прийдеться писати нам. Збори будуть росписані розписані на 29 с[ього] м[ісяця] на 5[-ту] год. по полудни полудні, може, заскоро? Хоч на 6-ту, здається, трошки буцімто пізно. Поки що ні про які ворожі заходи не чувати, боюся тільки, чи зберемо потрібний комплєт комплект.

Тут ще одна справа. Магістрат годиться допровадити канал і покрити половину коштів, які будуть виносити щось 4 400 к[орон]. Другу половину мають дати власники реальностей. На П. Проф. випаде 700 к[орон], так принаймні говорив Павловський – пв. коли П. Проф. згодяться на се. Я думаю, що треба згодитися.

Та про се вже нема що відписувати, бо лист може прийти хиба хіба в день приїзду. До того ж я задумав поїхати на 2 дні додому (зел[ені] свята), аби мої домашні собі дуже не кривдували, що мене дуже рідко бачать.

Тут дома все добре. В Т[оварист]ві – також поки що. Субвенцію 30000 вже поділили, і грошей мало що лишилося.

З «Записок» ще досі мені нічого не дали. З некрольога некролога одно місце з тактичних мотив можна б трохи змягчити зм’якшити, але «Записки» и так не вспіють вийти до вторка вівторка. Паням кланяюся.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 308 – 309 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

Збори будуть росписані розписані на 29 с[ього] місяця]… – Див. коментар до листа М.Грушевського від 10 червня (28 травня) 1913 р.

Субвенцію 30000 вже поділили… – Дотацію від австрійського уряду та окремо Галицького сейму НТШ отримувало щорічно. Так, у 1899 – 1907 pp. міністерська субвенція складала щорічно незмінно 6000 корон. Виділ та особисто голова Товариства докладали чимало зусиль для їх збільшення. У результаті міністерська допомога на 1912 р. була визначена у сумі 22 000 корон, на 1913 р. – 30 000 корон. У зв’язку з фінансовою кризою виплата субвенції Міністерства віросповідань та освіти 1913 р. затрималася. На засіданні Виділу 20 червня 1913 р. було прийнято до відома, що субвенцію в сумі 30 000 корон виплачено (Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 55. – С. 3). Фінансова допомога Галицького сейму , яка у 1912 р. досягла суми в 17 000 корон, на 1913 р. виділена не була через сеймову кризу.

З некрольога некролога одно місце з тактичних мотив можна б трохи змягчити зм’якшити… – Найвірогідніше, йдеться про некролог: Грушевський М. Іван Филевич: Некрологічна замітка // ЗНТШ. – 1913. – Т. 119. – Кн. II. – С. 159 – 161.

Уродженець Холмщини, російський історик і публіцист, професор Варшавського університету, співробітник газети шовіністичного спрямування І.П.Філевич у своїх суспільно-політичних працях обстоював російський характер Галичини, підтримував москвофільський рух, заперечував право українців на національне самовизначення, самостійний статус української мови. Будучи обізнаним з історичними та суспільно-політичними поглядами Івана Філевича, навіть у некрологічній замітці М.Грушевський залишався на принципових позиціях в їх оцінці:

«Нам жаль, що наш чоловік, син сього дійсно «многострадального» краю, був зведений на бездорожжа бездоріжжя примарами російського слов’янофільства і всеросійського об’єдинительства і своє життя і здібності, котрими міг послужити дійсному подвигненню своєї ближчої вітчини, положив на скріплення обрусительної політики, яка добила сю нещасливу країну».

Вірогідно, що саме ці прикінцеві слова І.Джиджора радив зм’якшити. Передрук та грунтовний коментар до некролога див.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2007. – Т. 8. – С. 584–586; 713 – 716.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 265 – 266.