1 тр. 03.1913 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Брошури одержав і дякую. З свого боку посилаю лист Дживілєгова і картку Славінського, а разом з тим і прислану ним коректу – припускаю, що її треба зараз, так само як і дотичні аркуші «Історії». Все те йде в окремих рекомендованих пакетах. Тут же і так нетерпляче очікуваний лист від Шрефля. Прошу також звернути увагу на 4-ту сторону того листа. Ми з Роздольським урадили написати (і написано вже) до рекомендованого Бікля, що пропозицію приймаємо і просимо його подати свої умови. Написали ми тому без сповіщення П. Професора, що не бачили ніякого иншого іншого виходу, а крім того, не хотіли проволікати справи, бо вже й так довго проволік її Шрефль. Зрештою, коли б П. Професор не годилися і мали кого иншого іншого на приміті, то можна Біклеви Біклеві відмовити, не приставши на його умови, які він подасть.

Тут нового стільки, що, здається, нарешті прийшло до згоди в справі виборчої реформи. Кажу здається, бо є певні вигляди, хоч дуже слабі, що подоляки і вшехполяки, не втягнені наразі до переговорів, будуть старалися не допустити до «уступок». Як тепер справа стоїть, то на тім тижни тижні (18[-го] н. с[т]. с[ього] м[ісяця]) буде скликаний сойм сейм для полагодження реформи. Стало на тім, що нам дають 62 мандати (27%), а вибори до повітових рад (через які недавно розбилася конференція) будуть відбуватися не через делегатів громадських рад, а через виборців, вибраних оподаткованими в селі. Так я до сойму сейму. «Заступництво інтересів» і «неможливість майоризації» одних груп другими – лишається. Супроти того всего всього боюсь, чи моя статя стаття не буде анахронізмом.

Черевики, щітку і т. д. хиба хіба перешлю через Бойчука, який, одначе, ще не проявився ніде. Не знати, чи вернув, і чи поїде.

Дома все добре, а погода у Львові доволі погана, як звичайно.

На просьбу М.Возняка посилаю «Руслана», де поміщено напади на видані «Писання» Шашкевича. Своєю дорогою з боку Студинського дуже нельояльно нелояльно містити в своїм органі таке на виданнє видання Т[оварист]ва, а в додатку Фільольогічної Філологічної секції. Очевидно «Руслан» йде за прикладом «Діла». Гнатюк підбунтував Коваліва домагатися в В[идавничій] с[пілці] гонорара за свої книжки, і сей жадає 900 к[орон], за котрі хоче видати свою останню книжку, яку ми прінціпіяльно принципіально були вже приняли.

Прошу ласкаво передати мій поклін і щире поздоровлення Паням.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1. спр. 447, арк. 347 – 348 зв.).

Місце написання встановлено за змістом, дату – орієнтовно за згадкою про скликання сесії Галицького сейму, яка відкрилася 18 березня 1913 р.

…посилаю лист Дживілєгова… – Йдеться про лист редактора «Энциклопедического словаря Т-ва «Братья А. и И. Гранат и К°» О.К.Дживілєгова від 3 березня (18 лютого) 1913 р., в якому повідомлялося про вихід 17 тому енциклопедії зі статтею про М.Грушевського (автор М.Славинський) та портретом («Портрет Ваш удался на славу») (Там само, спр. 96, арк. 447.). Див.: Славинский М. Грушевский Михаил Сергеевич // Энциклопедический словарь Т[оварищест]ва «Бр[атья] А. и И. Гранат и К°». – Москва, 1913. – Т. 17. – С. 266 – 268.

…і картку Славінського… – У цій картці, адресованій на львівську адресу М.Грушевського 2 березня (18 лютого) 1913 р., М.Славинський повідомляв про пересилку коректи та оригіналів праць М.Грушевського до видання «Украинский народ в его прошлом и настоящем», що вийшли у першому томі 1914 р. Висловлює побажання побачити статтю М.Грушевського на сторінках журналу «Вестник Европы» (Там само, спр. 753, с. 53 – 54). Див. також лист І.Джиджори від 7 жовтня (24 вересня) 1913 р. та коментар до нього.

Тут же і так нетерпляче очікуваний лист від Шрефля. – Йдеться про німецького історика, який був запрошений до перегляду німецького перекладу 2-го тому «Історії України-Руси», над яким працював О.Роздольський. Згаданий лист А.Шрефля до М.Грушевського від 3 березня 1913 р. зберігається: Там само, спр. 843.

…прийшло до згоди в справі виборчої реформи. – Йдеться про ухвалення засад компромісного проекту виборчої реформи, за яким українці мали отримати 27,2% мандатів (62 посольських місця на 228 загального числа мандатів). День, коли ця угода була досягнута (17 березня 1913 p.), І.Джиджора у своїй статті «Галицька кріза криза» назве останнім днем української опозиції проти проекту виборчої реформи (Ignotus. Галицька кріза криза // ЛНВ. – 1913. – Т. 64. – Кн.X. – C. 177 – 185).

Див. також публіцистичні праці І.Джиджори, в яких він розглядає проблему реформи сеймового виборчого закону: Ignotus. З австрійської України. Кілька підрахунків // ЛНВ. – 1913. – Т. 61. – Кн. III. – С. 557 – 563; Його ж. З австрійської України. В сіти сіті легенди // Там само. – Т. 62. – Кн. VI. – С. 552 – 557; Його ж. З австрійської України. Виборча реформа // Там само. – 1914. – Т. 65. – Кн. II. – С. 381 – 393.

…чи моя статя стаття не буде анахронізмом. – Йдеться про статтю: Ignotus. З австрійської України. Кілька підрахунків // ЛНВ. – 1913. – Т. 61. – Кн. III. – С. 557 – 563. У ній І.Джиджора підсумовує перебіг підготовки сеймової виборчої реформи у 1912 p., називаючи минулий рік «безплідним». На час подачі статті уже було узгоджено компромісний проект нового виборчого закону (17 (4) березня 1913 p.), але боротьба політичних сил навколо його прийняття загострювалася. Саме тому Ignotus і побоювався, що його огляд відставав від поточних подій.

На просьбу М. Починки посилаю «Руслана», де поміщено напади на видані «Писання» Шашкевича. – Йдеться про видання: Писання Маркіяна Шашкевича / Видав М.Возняк // Збірник Філологічної секції Наукового товариства ім. Шевченка. – Т. 14. – Львів, 1912.

Гнатюк підбунтував Коваліва домагатися в В[идавничій] с[пілці] гонорара за свої книжки… – Впродовж 1909 – 1911 pp. Українсько-руська видавнича спілка у Львові видала серію збірок О.Коваліва:

Похресник й инші інші оповідання (1909);

Чародійна скрипка: Оповідання для молодіжі (1910);

Писанка: Оповідання для молодіжі (1910);

В останній лавці: Оповідання для молодіжі (1911);

Щаслива бабуня: Оповідання для молодіжі (1911).

На всі ці видання в ЛНВ були вміщені рецензії І.Кревецького (див.: Літературно-науковий вістник: Покажчик змісту. Том 1 – 109 (1898 – 1932) / Уклав Б.Ясинський. – Київ; Нью-Йорк, 2000. – С. 373). Як повідомляв М.Грушевському М.Федюшка (Євшан), С.Ковалів домагався гонорару для видання своєї збірки новел. За порадою В.Гнатюка він здав її до друку в Друкарню НТШ (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 800, арк. 61 – 62 зв.; лист від 20 (7) березня 1913 p.). Відомостей про виплату гонорару виявити не вдалося, але збірка вийшла: Ковалів С. М. Образки з Галицької Каліфорнії: З портретом автора. – Львів: Друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1913.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 253 – 254.