3.01.1913 р. До М. Грушевського

Високоповажаний і Дорогий Пане Професор!

По давньому звичаю – як перейняв від батьків, так і держу – передовсім складаю якнайщирійші якнайщиріші бажання з приводу свят і Нового року: Вп. П. Професорови Професорові і найблизши[м] найближчи[м] многих літ, доброго здоровля здоров’я і на всякий час, і на всякоє время доброї думки.

Тепер же про справи.

Лист я написав і вислав разом з Федюшкою, не знаю, чому ще П. Проф. його не мають. Є там про усе, про що П. Проф. питають. Тільки чека не вислав, а дав до переховання в книгарню. Коли ж П. Проф. кажуть його вислати – то вишлю, хоч не знаю, чи можна буде його там зреалізувати, бо він платний тут і остепльований. Також висилаю книжки – а окладники Тартарена не можу знайти.

Щодо політичної «угоди» – небагато більше понад те, що П. Проф. знають, можна додати. Загалом наша презідія президія в парляменті парламенті згодилася на такі умови в університетський справі, як вони представлені в ухвалі (Kołа p[olskiego]), з виїмком певних детайлів деталей більш декоративно-редакцийного редакційного характеру, як, напр., ствердженнє ствердження, що «дотепер університет був польський». Несподівано, одначе, люди з нашого боку зорієнтувалися, що таке полагодженнє полагодження справи з якимсь неозначеним і незапевненим Studium ruthenum – фатальне. З огляду на сю депресію політики, користаючи з тих польських додатків з одного боку, з другого – з крику, який підняли вшехполяки (котрі, як звичайно, ратують рятують нас), роблять відворот в сій справі і домагаються якоїсь ліпшої гарантії для зреалізовання тої Hochschulanstalt, а дальше відпекуються iunctim з реформою до сойму сейму – а як зачувати, були мовчки згодилися на таке iunctim. Так справа і стала на газетних перепалках. Що буде дальше – напишу.

Від комісії екзамін[аційної] екзамен[аційної] прийшла до оцінки праця Підлужного. Чи може почекати до повороту П. Професора, чи післати послати її до Київа Києва? Пересилаю назад стару лєгітімацію легітимацію, якої значите продовжено до 31/І; так само фотографію до підпису; хоч фотографія давнійша давніша, одначе новійшої новішої не мож роздобути.

Дуже жалую, але Безкровного я вже не діждуся у Львові, бо, як я писав, їду завтра раненько додому – а не знаю, коли він буде вертати назад.

Дома і в Т[оварист]ві все поки що добре, тільки Лукіянович зачинає гніватися на Спілку, що досі не полагодила рахунків з ним, а се можна буде зробити тільки на засіданню засіданні.

З глибоким поважаннєм поважанням

Іван Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 292 – 293 зв.).

Даний лист є відповіддю на лист М.Грушевського від 31 (18) грудня 1913 р., про який останній згадує 1 січня 1913 р. (19 грудня 1912 p.): «виславши вчора лист до Вас» (лист не зберігся). І.Джиджора відписує на нього, ще не отримавши наступний лист професора від 1 січня 1913 р. (19 грудня 1912 p.).

Місце написання встановлено за змістом.

Лист я написав і вислав разом з Федюшкою… – Згаданий лист М.Федюшки (Євшана) від 29 (16) грудня 1912 р. зберігається: Там само, спр. 800, арк. 38 – 38 зв. Відомості, подані в ньому, зокрема щодо проблеми заснування українського університету, збігаються з тими, які описані в листі І.Джиджори.

…а окладинки Тартарена не можу знайти. – Див. коментар до листа І.Джиджори від 29 (16) грудня 1912 р.

Щодо політичної «угоди»… – Цей сюжет щодо затяжного процесу в справі прийняття сеймової виборчої реформи та вирішення питання про заснування самостійного українського університету І.Джиджора грунтовно висвітлює у своєму огляді: Ignotus. З австрійської України. – Кілька підрахунків // ЛНВ. – 1913. – Т. 62. – Кн. III. – С. 557 – 563. Див. також: Аркуша О. Міхал Бобжинський та українське питання в Галичині // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів, 2000. – Вип. 35 – 36. – С. 168 – 206.

…наша презідія президія в парляменті парламенті згодилася на такі умови… – Йдеться про проект цісарського листа, сформульований парламентським Польським колом 28 грудня 1912 р. У першому пункті домагань йшлося про «ствердження вже тепер польського характеру Львівського університету». Докладніше описує ці події І.Джиджора у своїх оглядах: Ignotus. З австрійської України. Кілька підрахунків // ЛНВ. – 1913. – Т. 61. – Кн. III. – С. 557 – 563; Його ж. Галицька кріза криза // Там само. – Т. 64. – Кн. X. – С. 177 – 185; Див. також: Цегельський Л. За український університет // Там само. – 1912. – Т. 60. – Кн. X. – С. 156 – 165.

…прийшла до оцінки праця Підлужного. – У ЦДІАЛ України зберігається екзаменаційна відомість письмового іспиту з всесвітньої історії з оцінкою праці кандидата на звання вчителя середніх шкіл М.Підлужного «Устрій римських провінцій в І–IV вв. із особливим оглядом на устрій Медії», даною М.Грушевським як членом екзаменаційної комісії (Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові: Каталог / Упоряд. О.Мартиненко; ред. Г.Сварник; наук. ред. Я.Дашкевич. – Львів, 2005. – С. 87).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 252 – 253.