29.03.1911 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Про тутешні справи маю честь донести ось що. В наших т. зв. політичних кругах стоїть усе під знаком нових виборів до парляменту парламенту. Як певно П. Проф. вже дізналися з телеграми, наслідком обструкції чехів правительство 27 с[ього] м[ісяця] парлямент парламент відрочило, після чого небавом має наступити розв’язаннє розв’язання і розписаннє розписання нових виборів.

Очевидно, що в Нар[однім] ком[ітеті] всякі инші інші справи пішли на бік, так що просто трудно одержати слово, коли не йде річ про найважнійшу найважнішу з погляду Н[ародного] к[омітету] справу: справу виборів. Треба сказати, що наше становище – і то не тільки становище Нац[іонально]-демократичної, але і Радикальної партії – для виборів не особливо користне корисне. Невдоволеннє Невдоволення з політики Клюбу Клубу – наскільки можна виміркувати з кореспонденцій до Н[ародного] к[омітету] – побільшилося становищем (безрезультатним) в делегаціях, а особливо грубіянською промовою Гогенбургера, яку можна вважати вислідом ігноровання ігнорування чи там легковаження нашого Клюбу Клубу наслідком безграничної його наївности наївності в мнимих «переговорах» з правительством.

Тепер, розуміється, супроти розв’язання парляменту парламенту Бінерт не тільки фактично, але й формально вважає себе свобідним від усяких обіцянок, пороблених нашому Клюбови Клубові. Як на лихо, на кілька днів перед тим наш Клюб Клуб, наколи б був не лишень маркував опозицію, міг був своїми голосами повалити правительство, якого порядок дневний денний перейшов заледво 12-ма голосами, а з нашого Клюбу Клубу під час голосовання голосування було заледви 3-х людей. Тим часом заслуга ціла припадає чеським партіям.

І так, в нас доволі затрівожені затривожені виборами, тим більше, що сподіваємося виступлення нового чинника – «барвінщуків» – щонайменше з 4-ма кандидатами. Отже, для ассекурації «нашого стану посідання» виринула думка (ініціятива (ініціатива з Клюбу Клубу) бльоку блоку з радикалами, які менше-більше вже годяться, бо теж нічим особливим перед виборцями не можуть похвалитися. Найблизше Найближче засіданнє засідання має бути посвячене справі бльоку блоку і нових кандидатур. Все те, одначе, наразі не важно.

Найважнійше Найважніше, про що я хотів насамперед писати, то звістка, якою П. Проф. закінчили свій лист. Під її вражіннєм враженням я досі зостаю і ніяк не можу прийти до себе, щоби могти спокійно вести діскусію дискусію над сею справою. Наразі одно лишень: коли моя просьба і відданнє віддання могли б коли-небудь мати яку крихту значіння значення у П. Проф. – то хай се буде тепер.

Я благаю П. Проф. стримати з кроками в справі пенсіоновання пенсіонування, бо, по-мойому, се було б велике нещастє нещастя. Наразі мені не зовсім ясні мотиви сього евентуального постановлення; т. є. не то, щоб не ясні були, але скільки я собі тепер їх уявляю, то не досить важні і рішаючі для такого кроку. Положеннє Положення, що тепер витворилося, лишень хвилеве – се ж ясне. Одно слово, думати про се не можу і не хочу. Досі я не відважився про се нікому говорити, з виїмком кількох найблизших найближчих людей – і на каждого се зробило таке пригнобляюче вражіннє враження, як на мене. Пан Професор можуть мені вірити або ні, але, їй-Богу, запевняю, що не пишу сього з якоїсь лести лесті абощо, але з любови любові і найглибшого переконання, що се для нашої справи було б фатально. А щоб про се судити – на те вважаю себе достаточно достатньо розумним і компетентним.

Прошу вірити, що наразі більше не можу писати – і кінчу до найблизшої найближчої суботи.

З глибоким поважаннєм поважанням

Іван Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 263 – 264 зв.) Перша сторінка листа написана на бланку Бібліотеки Наукового товариства імени імені Шевченка у Львові з адресою та телефоном (ул. Чарнецького, ч. 26. Телефон ч. 624) (німецькою мовою).

Місце написання встановлено за змістом.

Це відповідь на лист М.Грушевського, відправлений близько 22 – 23 (9 – 10) березня 1911 р.

27 с[ього] м[ісяця] парлямент парламент відрочило, після чого небавом має наступити розв’язаннє розв’язання і розписанне нових виборів. – 30 березня 1911 р. цісар видав рескрипт про розпуск Палати послів. За виборчим законом 1907 р. другі вибори до австрійського парламенту були призначені на 19 червня 1911 р. Цю проблему І.Джиджора висвітлив у своєму огляді: Ignotus. Без парламенту // ЛНВ. – 1911. – Т. 54. – Кн. V. – С. 481 – 488. Так само ним були подані результати виборів: Ignotus. По виборах // ЛНВ. – 1911. – Т. 54. – Кн. 7-8. – С. 226 – 239.

Нац[іонально]-демократичної, але і Радикальної партії для виборів… – У результаті виборів до австрійського парламенту, що відбулися 19 червня 1911 p., українці здобули 26 мандатів, з них 18 – від національно-демократичної партії, 5 – радикальної, 1 – соціал-демократичної. Завдання, які стояли перед українськими послами, вимагали консолідації. 8 липня 1911 р. відбулася спільна нарада Народного комітету і новообраних послів. Було ухвалено постанову про утворення єдиної української парламентської репрезентації, яка б складалася з трьох груп: послів від національно-демократичної партії, радикальної партії і українських послів від Буковини. 16 липня 1911 р. був сформований Український парламентський союз. Президентом було обрано К.Левицького, віце-президентами М.Василька (посла від Буковини), М.Лагодинського (радикала), Т.Окуневського (націонал-демократа).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 223 – 224.