2.02.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Посилаємо новий рукопис, аби не залежувався у нас та не попав коли знова знову в руки поліції.

Щодо позавчерашних позавчорашніх ревізій та арештовань арештувань то скільки можна міркувати, не була се якась така плянова планова, на дальшу мету обдумана нагінка, а скорше якийсь, так сказати, нервовий припадок охрани. Про се можна здогадуватися по деяким, просто навіть і на російську поліцію безглуздим, арештованням арештуванням (напр. старої Драгоманихи, Лисенка т. д.) й по тім, що майже всіх арештованих випущено на волю, а деяких навіть в кіль[ка]найцять кіль[ка]надцять годин по їх арештованю арештуванню, як напр., Чикаленка.

До річи речі. Оповідав Чикаленко, що як його арештовано – не казав нічого, але як його випустили в короткім часі – то страшно обурився. Зрештою я просив Чикаленка написати про сю справу П. Професорови Професорові, а він се потрафить ліпше вияснити, як я. Сегодня Сьогодні піде наш відповідальний редактор (Красицький, що теж був арештований) в поліцію за рукописами.

Передплата йде досить добре, на день пересічно 4 – 5 «оповісток», так що разом (з даровими примірн[иками]) буде коло 300.

Приїздити сюди тепер, на мою думку, нема потреби. Досі ще не маємо жадної відповіди відповіді на наші телеграми й листи до Вп. Пана Професора.

З глубоким глибоким поважанєм поважанням

Іван Джиджора

P.S. Приходив до нас представник фірми «Люкс» – бюра оголошень і передплати журналів – з запитаннєм запитанням: на яких умовах ми можемо давати йому оголошеннє оголошення про наш журнал і який процент можемо йому дати за збираннє збирання пренумерати. На се останнє ми годимося, щоб дати йому 5%, а про перше запитуємо власне П. Професора.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1. спр. 447, арк. 18 – 19).

…по деяким, просто навіть і на російську поліцію безглуздим, арештованням арештуванням… – У досить гумористичному тоні ці арешти описує Є.Чикаленко (Чикаленко Є. Щоденник: У 2 т. – К., 2004. – Т. І (1907 – 1917). – С. 11 – 14). Детально про арешти і труси у Києві 18 січня 1907 р. сповіщала газета «Рада» (Рада. – 1907. – 19 січня. – № 15. – С. 3; 20 січня. – № 16. – С. 3 – 4; 21 січня. – № 17. – С. 3).

я просив Чикаленка написати про сю справу П. Професорови Професорові… – 19 січня (ст. ст.) 1907 р. Є.Чикаленко написав листа, в якому власне підтвердив думку І.Джиджори та І.Кревецького про безглуздість арештів:

«Це якесь глумління: позаарештовували найвизначнійших найвизначніших людей, щоб другого дня випустити! Значить, у їх ніяких основаній не було для арешту, а прямо на «авось», може,» найдуть нитки якоїсь організації» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 822, арк. 90 – 91 зв.).

наш відповідальний редактор (Красицький, що теж був арештований)… – Згідно із дозволом київського губернатора від 11 грудня 1906 р. право видавця «Літературно-наукового вістника вісника» отримав М.Грушевський, редактора – Ф.Красицький (Там само, ф. 295, оп. 1, спр. 64, арк. 1 – 2). У довідці про «малорусскую печать», направленій 5 травня 1908 р. під грифом «секретно» до Головного управління у справах друку в Петербурзі, видавець ЛНВ М.Грушевський характеризувався як «известный украинофил», а відповідальний редактор Ф.Красицький як «подставное лицо, фактический Грушевский» (Там само, спр. 139, арк. 116 – 116 зв.).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 65.