31.01.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Отсе вже нині третій лист пишемо до П. Професора – «останні вісти вісті». Щойно (4 год. по пол[удні]) був д. Павловський в цензурі в справі «Ради» – спитати, чи можна видавати її дальше без підпису видавця, якого арештовано. Цензура на виданнє видання «Ради» дозволила, але при тій нагоді Сидоров натякнув, що справа з ЛНВістником ЛНВісником стоїть «непрочно», а се не з причини самого журнала, проти котрого вони нічого не мають, але головно з причини наміреного видання книжок Спілки і книгарні, яка евентуально заложиться. Чи не добре було б ради ЛНВ з тими річами речами поки що задержатися?

І в справі дальшого істновання існування «Ради», де всі з причини арештовання арештування Чикаленка потратили голови, і в справі наших видань була б дуже потрібна, а навіть необхідна, присутність П. Професора в Київі Києві. Одначе з другого боку, коли П. Професор думають, що і П. Пр. грозило б арештованнє арештування, а воно, мабуть, так є, то в такім випадку прошу не приїздити, а тільки дати нам інструкції, а ми по змозі будемо самі робити, що треба, як напр., чи до кого піти, чи що – і якось самі будем давати собі раду.

Повторяю ще раз: самому ЛНВ як такому нічого не грозить. Їх тільки непо[ко]їть те, що ми, так сказати, відразу з «цілим крамом» переносимося до Київа Києва. Завтра хтось з нас або навіть оба підемо до поліції по рукописи. Мабуть, добудемо.

Зрештою, я гадаю, нема чим так надто вже непокоїтися, бо отсі звістки так лячно виглядають по свіжих арештованнях арештуваннях, притім же конкретної небезпеки поза такими звістками нема.

Просимо отже дати нам інструкції.

З глубоким глибоким поважанєм поважанням

Ів.Джиджора

Іван Кревецький

P.S. В тій хвилі довідуюся (5 год.), що Чикаленка вже випустили.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 20 – 21). Лист написаний рукою І.Джиджори. Це був 3-й лист І.Кревецького та І.Джиджори, написаний 31 (18) січня 1907 р. до М.Грушевського. Звикши до нового стилю, за яким жили у Галичині, відповідно датують й цього листа. Уточнити це дозволила згадка про відомий факт з арештом та звільненням в той же день, 18 січня (ст. ст.), Є.Чикаленка, та лист І.Джиджори до нареченої, Наталки Навроцької, датований 18 січня (ст. ст.) 1907 р. (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2317, арк. 51 – 51 зв.). У ньому він так описує пережитий трус в редакції ЛНВ:

«[…] вночи вночі переведено у мене (заразом в редакції ЛНВістника ЛНВісника) трус. Я сеї ночи ночі досить пізно положився спати – мабуть, десь по першій годині. Я щойно заснув, коли чую крізь сон енергійне дзвоненє дзвонення – раз, другий, третій, поки я, не розбудившися, не побіг до дверей. Питаю через двері, хто є – за дверими дверима чути веселий гамір і сміхи і кілька голосів відповідає: «Поскорте, поскорте – «свои»!

Так я зараз догадався, що то за «свої». Відчиняю, і в хату ввалюється пристав, агент, чотири «околодочних надзирателів» і щось з п’ятнадцять городових (поліціянтів). В тій хвилі ціле ся «сволочи» розсипалося по цілім мешканню мешканні і давай бушувать да трусить усе, що тільки попало під руки. Перешукали навіть постіль і валізу і забрали книжки, які були, рукописи, призначені для другої книжки ЛНВістника ЛНВісника, так само і усі папери «Ради», котрої редакція із-за ремонта в її власнім льокалю перенеслася на кілька днів до нашого редакційного льокалю».

…Сидоров натякнув, що справа з ЛНВістником ЛНВісником стоїть «непрочно»… - У листі від 22 січня (ст. ст.) 1907 p., підписаному І.Кревецьким та І.Джиджорою, учні М.Грушевського ще раз наголошували:

«В ході дальшої розмови Сидоров сказав, що одно з українських видань повинно бути закрите; на питаннє питання д. Синицького, чи не грозить се «Раді» – Сидоров відповів, що «Рада» не має сепаратистичного характеру, а більше культурно-просвітній, отже, сі слова не відносяться до неї. Супроти того – видаваннє видавання «Вістника» «Вісника» у Київі Києві висить вже на волоску, і була б дуже потрібною присутність тут Пана Професора» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 567, с. 22 – 24).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 63 – 64.