3 акт
Михайло Грушевський
Знов рада в Рубанім під весну 1709 р. Москалі хапають кого-будь і рабують [«Чи» – перекреслено. – М. Л.]. Про вхоплених [«Москалями ще більше. Про них» – перекреслено. – М. Л.] страшні чутки – що москалі їх мордують. Таки нема іншого виходу, як просити помочи у запорожців. Настя просить взяти її до сеї екскурсії. Її підіймають на сміх:
– До Січи ж не пускають жінок.
Настя в розпуці вертає додому. Брат (молодший) викликає її до комори і, хитро посміхаючись, показує їй два убрання, два гарнітури зброї, що він придбав – для Насті і для себе. Настя утішена, перебирається. Порадившись, рішають обтяти їй волосся. Вона прибирає собі зброю.
До козаків, що ладяться до екскурсії до Січи, приходить молодий, гарний козак з своїм джурою. Козаки охоче згоджуються взяти їх до компанії, потім, пізнавши Івася, починають здогадуватись, що козак – то Настя. Дивуються її рішучості, що вона обтяла волосся. Вагаються пускатись на такий риск – ну ж викриється, що вони привезли до Січи дівчину!.. Нарешті рішаються-таки взяти Настю з собою, й Івася, і присягають – їдять землю, – що не виявлять її секрет.
Ватага пускається на Січ. Переправа через Самару річку. Мандрівники попадають на стадо вовків, які собі розпочали лови на дикого кабана. Вовки пускаються за ватагою, битва з вовками.
Ватага пускається Дніпром через пороги. Байдак нанесло на скелю й розбило. Ватага ледве врятувалась.
Вона прибуває до Січи, коли там іде велика рада в справі приступлення Запоріжжя до Мазепи. Серед запорожців велике схвильовання і боротьба двох течій. Кошовий Гордієнко, непримиримий ворог старшини і Мазепи, обстоює тепер союз з ними з огляду, що Мазепа розірвав з Москвою. Він зрікається на раді свого уряду, що викликає велике замішання, «діди» силою змушують його й іншу генеральну старшину взяти назад клейноди. Січ рішає зв’язатись з гетьманом і шведами.
Настя з товаришами шукають в Кущівськім курені запорожця Оверка, котрого Гарасим відбив у москалів в Полтаві. Вони просять курінну старшину прийняти їх до куреня. Зайняття в курені і спільний обід.
Оверко рішається збити експедицію для вирятування від Москви козаків, що вона забрала. Він відпрошується у кошового і добирає собі товаришів. Настя проситься, але Оверко уряджує пробу сили, витривалості і зручності для учасників – скакання через віз й інші тур-де-форси, котрих Настя не може взяти. Вона з своїм джурою Івасем мусять зістатись на Запоріжжі, в Кущівськім курені. Оверко з 8 товаришами беруть на себе вигляд купців, які везуть з Туреччини тютюн. Оверко ладить партію тютюну, залиту якимось сонним зіллям, – таємнича операція поночі, без свідків.
Партія купців з тютюном прибуває до Лебедина. Там якраз відбуваєть[ся] екзекуція над «мазепинцями». (Можна розвинути широку панораму Петровського терору – прилюдних масових кар перед народом: б’ють батогами, кнутом, рубають руки, стинають [голови], колісують, четвертують, урізують язика і т. д. Се можна використати більше і менше. Можна вивести виправу транспорту арештованих на Сибір, проводи близькими, їх жалі і розпуку і брутальне поведение московських солдатів і приказних).
Гнів, жалі, обурення української людності, яка, одначе, почуває себе безсильною супроти московської сили.
Оверко з товаришами пізнають Гарасима, котрого з іншими в’язнями ведуть в «застінок» на допити. Сцени в застінку – тортури: підвішування, натягання, притискання, вите… (?) [Неможливо вповні відчитати. – М. Л.], допити і потім нові тортури – для доповнення покараного. Гарасима не встигли взяти на муки того дня, за спізненням. В’язнів відводять назад. Оверко слідить за ними.
Ввечері він з’являється з товаришами під казематом, стараючись – ніби-то – передати арештованим трохи тютюну. Вартові з великою радістю ділять його (вскривають сей тютюн, ві[д]бирають) між товаришами і по якім часі вся варта, задурена сонним зіллям, спить. Оверко з товаришами входять в камеру, де сидить Гарасим з товаришами-в’язнями. Вони визволяють їх, інших в’язнів, які сидять по інших камерах; збирається велика ватага, яка узброюєть[ся] зброєю, знайденою у вартівні. Вони рішають пімститись над зненавидженою слідчою колегією. Захоплюють сонних кількох з них, зв’язують і забирають з собою на розправу. В Лебедині по тім підіймається рух, багато козаків пристають до Оверка [«щоб» – перекреслено. – М. Л.]. Москалів побивають і спішно відступають на Запоріжжя, щоб пристати [«Гордіє» – перекреслено. – М. Л.] до походу запорожців на москалів. По дорозі до них приступають повстанці [«Вони стрічають запорожців, в поході»… (кілька перекреслених слів не можна прочитати) – перекреслено. – М. Л.]. Повстання розбиває московське військо, що боронило сполучення города з Січею, зв’язок відновлений.
Оверко з Гарасимом організують зв’язь між городами і Запоріжжям.
Примітки
Переправа через Самару річку – Самара – ліва притока Дніпра. Бере початок на західних схилах Донецького кряжа, далі тече Придніпровською низовиною.
…велика рада в справі приступлення Запоріжжя до Мазепи – 27 березня 1709 р. у Великих Будищах І. Мазепа, Карл XII і кошовий К. Гордієнко підписали договір про спільну боротьбу проти Петра І.
Кошовий Гордієнко… – Гордієнко Кость Гордійович (? – 1733) – кошовий отаман Запорізької Січі, видатний військовий і політичний діяч, який, попри особисту неприязнь до Івана Мазепи, підтримав його в боротьбі з Петром І. До 1728 р. очолював Олешківську Січ, сподвижник П. Орлика.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 13, с. 509 – 511.