25.10.1910 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Михайло Сергієвичу

Оце посилаю Вам 2 фотографії з мізинського становища – вибрав птиці, бо одна з їх найкраща з усіх знахідок і до того зрозуміла задля ширшої публіки.

За статтю про розкопки візьмусь вже з нового року, як скінчу вже з Енциклопедією. Оце недавно тільки одібрав кістки з Москви од Павлової, та вона пише щоб ще раз їй прислати бо вона дечого не скінчила а узагалі думає що вони варті того щоб зробити про те окрімну розвідку.

Дякую дуже за «Кіевскую Русь». Передивився поки що тільки передісторичну частину і знайшов кілька прикрих помилок.

На стор. 17 у класифікації Мортільє говориться що у мадленській добі «мамонти жили». Це несправедливо бо мамонт був до самого кінця палеоліту.

На стор. 20 між знайденими у Мізині кістками згадується лось, якого у Мізині зовсім не було, а на підставі цього лося і товщини верстви льосу робиться висновок про більшу давнину Київської знахідки, з якою згодитись не можна бо більша або меньша менша товщина такої породи як льос зовсім не може бути підставою до опреділення давнини: у тих же кручах коло Мізина є верстви льосу з пів аршина затовшки завтовшки, а є й більше 20-ти він дуже легко змивається водою і здувається вітром.

На стор. 21 говориться що кам’яні знаряддя відбивали від кристалічних порід, а особливо од кременю – це помилка: кремінь не кристалічний а аморфний і узагалі з кристалічних пород (окрім хиба хіба кварця да й те не скрізь) знаряддя не робили.

На тій же стор. 21 говориться що у наших знахідках були conq. de poing (надруковано paint) – ні одного conq. de poing на усьому просторі Евр[опейській] Росії досі знайдено не було, бо ні [..?] ні мустьєрскої доби у нас досі ще не знайдено.

Там же говориться про «отсутствіе мелкой оббивки» (себто мабуть ретуші) проте більшість мізинських кремінців і визначаються найбільше іменно дуже тонкою ретушею ретушшю. Там же говориться про стрілки, яких не було ні на Удаї, ні на Десні, бо лука, а отже і стрілок у палеоліті ще не було.

Я б не згадував також і про десяток палеолітичних знахідок, бо більша половина тих або дуже проблематична або й просто видумана як у Самоквасова або Мельнички (з літератури у Вас наведені нічого не варті книжки Reinhardt’a, Behlen’a, Drissmons’a то що, а не згадана книжка Jophus’a Muller’a – l’Europe prehistirique… 1907, єдиного чоловіка, який посунув свою науку наперед після Мортільє. Книжка Déchelette не словарь, а підручник, найповніший який є тепер і доведений аж до готто-римської доби, не дуже критичний, але детальний і з фактичного і з бібліографічного боку).

Вибачте за ці примітки, зробив їх за для того, що може вони здадуться на далі, бо прикро було б як би вони з’явилися знову у статті до енциклопедії.

Кліші, якщо не багато, посилайте але знов таки редакції «Матеріалів» до Музею (а не бібліотеки).

А поки що бувайте здоровенькі і вклоніться Марії Сільвестрівні Сильвестрівні.

Ваш Хв.Вовк

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с.465.

Вперше надруковано у часописі «Родовід» (1997, № 15, с.64). М. Грушевський відповів на цей лист у листопаді 1910 р.

Самоквасов Дмитро Якович (1843-1911) – археолог та історик права. Родом з Чернігівщини. Був професором Варшавського (з 1877 року) і Московського (з 1894 року) університетів, провадив археологічні дослідження в північній Україні.

«Мельнички» – йдеться про Антонович-Мельник Катерину Михайлівну (1859-1942) – археолога, другу дружину В.Антоновича, дійсного члена НТШ, організатора Музею Київського університету.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 216 – 217.