8.08.1903 р. До М. Грушевського

Дорогий Михайло Сергієвичу,

Зараз одібрав від Ге ще 10 карток Вашого манускрипту з перекладом. Першу порцію з моїми анотаціями відіслав йому у Женеву. До того що я писав вже Вам про переклад, можу додати що узагалі переклад добрий, особливо щодо мови, але видно що перекладчик не історик і навіть не географ і через те треба передивлятись його переклад добре. Де у яких місцях він наробив помилки не знаючи просто про що річ йде: берладників «промышленниковъ» він переклав marchands і т. п. Це вимога тільки доброго перекладу, але я усе ж таки написав йому щоб він додивлявсь ближче до тексту. Надалі я написав йому щоб він посилав переклад вже до вас, бо я не матиму вже тепер часу передивлятись тут і зроблю це у Вас у Львові.

Ви бувши тут казали мені що хотіли б знати мої observations щодо слов’янської предісторії у Вашій «Іст[орії] України-Русі». Отже переглядаючи тепер переклад я знов звернув увагу на одну річ, котра мені й перше видавалась трохи рискованою. Мені здається, що Ви даєте дуже багато ваги так званої лінгвістичної палеонтології. З початку вона наробила була дуже багато колоту, але чім далі то приходиться дивитись на неї дуже cum grano salis.

Ні літописні звістки, ні археольогія археологія не дають тиєї тієї картини високої слов’янської культури, яку виводять лінгвістичною дорогою за часи до розділення слов’янських племен. Хліборобство веде за собою зараз же власність на землю, (але ж за часи Ольги ми бачимо тільки рибни рибні лови за та перевісища), та й у Рус[ькій] правді навіть нема нічого про обладуваннє землею; історія ж з Лютом вийшла із-за охотницького поділу землі, а зовсім не хліборобського. Те ж і більше ще з історії сім’ї і т. п.

Дуже на що мені хотілось би звернути Вашу увагу – це українські колонії на північному березі Дунаї. Ви згадуєте про їх, а далі здається про їх нема вже нічого.

У манускрипті Вашому здається не скрізь висловлена досить ріжниця різниця між Чорноморєм Чорномор’ям і Чорноморським побережжям – і через це у Ге вийшло чимало помилок.

Здається мені що і Ваш переклад слова бродники може бути трохи інакшим. Ви його виводите з слова бродити, але ж у в українській мові слово бродити здається мені зовсім не означа errare (errare – волочитись, волоцюга, заволока), а більше ходити у воді, звідки брод, забродчики, бродень (невод), бродні (ловецькі постави) і т.д. Чи не ближче було б розуміти бродників як рибалок?

Учора балакав де-з кім у Музеумі (Jard[in] des Plantes) про свою подорож і мені сказали, що їм би дуже потрібні були коли не цілі скелети, то добрі черепи рогатої скотини биків, овечок, кіз з Карпат – звісно тамішньої породи. Добре було б як би Ви завчасу попросили написати про це на села: назбирати кісток не дивна річ, а нам за їх можна буде виміняти черепи мавп, або що до антропольогиї антропології.

Учора ж я одібрав листа від Д-ра Коса з Перемишля: він каже що шеф їхнього шпиталю і навіть Festungkommando не мають нічого проти міряння жовнірів, а окрім того herr Oberst, себто Festungkommando дуже зацікавлений у передісторичній археольогії археології і дещо копав там і знаючи ще багато міст де копати обіцяє мені їх показати, якщо я матиму спромогу платити робітникам. Отже подумайте про це, може б разом з міряннєм мірянням і Ви вибрались би зо мною щоб покопати.

Цими днями придбав трохи кремінців – дуже гарних і систематично підібраних. Я знов таки рішив не платити за струменти щоб мати трохи грошей, бо мені треба буде зупинитись у Цюриху і може я знайду там що з Pfahlbouten’iв.

Збіраюсь Збираюсь, дописую, бігаю і писати зовсім ніколи. Вибачайте що дуже на швидку пишу.

Сердечно обіймаю Вас

Ваш Хв.Вовк

Кланяйтесь низенько Вашій жіночці. Чи не треба їй часом чого купити у Парижі?

Незабаром думаю почати посилати накуплені кремінці тощо. Отже скажіть щоб як прийде що, то нехай не розпаковують поки я не приїду, бо як перемішається, то тоді й я не знатиму що й до чого.

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с. 433.

Публікується вперше за автографом.

Pfahlbouten (нім.) – ймовірно прилад для антропологічних вимірів.

…історія-ж з Лютом вийшла із за охотницького поділу землі… – Лют, боярин, син Свенельда, якого за літописами вбив князь Олег під час полювання (див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.І. – К., 1991. – С. 438, 478).

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 192 – 193.