31.03.1903 р. До М. Грушевського

Ну от і добре, дорогий Михайло Сергієвичу – тепер усе гаразд. Друга половина квітня се й у нас час ще не занятий. То так і приїздіть, а на урльоп подавайтесь, бо не тільки ж курс читати – може ж і пійти піти куди схочете і подивитись що небудь треба щоб було хоч трохи зайвого часу… А що до коштів подорожі то на це Вам призначено 500 fr. Щукин Вам про це не написав бо як ми за це балакали його не було. А вдруге як писав то мабуть забувся або подумав справді що се само собою розуміється і понадіявсь що я Вам за це написав.

Читати як хочте… краще мабуть було б од 10 до 12 бо у нас слухачі здається не дуже то добре збіраються збираються уранці. Що ж до змісту – то те що Ви пишете як раз і є те що й я думав. Робити ж виставу демократичних українських ідей і розводити іллюзії ілюзії які небудь я Вам і не пропонував, а казав тільки що послухати трохи про нашу демократію рядом з московськими порядками – нашим слухачам не завадить… А що усе мусить бути цілком об’єктивно – то за це нічого й балакати… У нашому совіті я більш ніж хто інший встоюю за те що ми – школа, а не політична трибуна і виклади у нас мають бути цілком науковими, а не публіцистичними.

А от як Вас тут інстолювати – щоб і у ночі було тихо і усе як слід і не дорого – то за це треба щоб Ви мені докладно написали. Є тут бачите так звані Pensions de famille – де дають усе: хату й каву і їжу – двічи на день – од 5-ти до 7-ми фр. на день от душі, – як же двоє у одній хаті то дешевше трохи. По таких пансіонах дуже тихо – мов у монастирі… Тільки що вже треба жити як усі живуть – себто приходити їсти як усі їдять, а це приїзжому приїжджому чоловікові, котрому треба скрізь бігати і котрий не завше знає де він у якій годині опиниться – буде часом дуже не легко…

По отелях можна мати добру хату за 3-4 fr. на день (у двох), а їсти вже де прийдеться – так багато дешевше, тільки по отелях вже не завше так тихо буде, хоч от наприклад Каришев приставав у невеликому готельчику, то казав що дуже тихо… Я поки що буду роспитуватись розпитуватись, а Ви напишіть докладнійше докладніше як би хотіли тут пробувати – то я й розшукаю що можна буде знайти найкращого.

От поки що й усе. Щодо Веретельника то я не маю ніякої рації дуже встоювати на тому щоб йому дали що – а як він писав мені що недужий і що йому заборонено працювати, а праці його справді досить корисні – то я Вам так і написав, думаючи собі що не можна ж не допомогти чоловікові… Та Вам звісно ближче його знати…

А я оце думаю навіть виклади свої перервати тижнів на 2 чи 3 поки оброблюсь хоч трохи, а то зовсім сили не стає робити. То ото ж за цей час мабуть вже й з «Матеріялами Матеріалами» якось то улагоджу.

Ну то будьте ж здоровенькіі здоровенькі, вклоніться низенько Вашій жіночці і пишіть що Вам тут розшукати, від щирого серця обіймаю Вас

Ваш Хв.Вовк

Paul Bayer – він теж член нашої Школи – казав мені учора що дуже радий буде з Вами стрінутись. Він був у Львові як Вас саме не було.

Читав я оце у «Записках» ріжні різні спогади про бідного Остапа Терлецького – то й мені руки сверблять що небудь за його згадати. Ми були з їм добрими приятелями – бував він у меня у Київі Києві щодня, разом їздили у Білу Церкву і у Відні кілька раз я як бував то те ж що дня бачились… Гарний чоловік був і дуже щира душа… а що у політику його зовсім не знать на що пхали – то це таки зовсім правда. Може як небудь і зберусь написати яку згадку. Треба!

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с.414.

Публікується вперше за автографом. У виданні 2001 р. він датований 3.03.1903 р., але за змістом він належить до кінця березня, може 30-го чи 31-го (М. Ж.) Лист є відповіддю на лист М. Грушевського від кінця березня 1903 р.

Каришев Микола Олександрович (1855-1905) – російський економіст і статистик. Професор Юр’ївського університету, згодом Московського сільськогосподарського інституту.

Терлецький Остап (1850-1902) – галицький громадсько-політичний діяч, публіцист та літературознавець.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 177 – 178.