Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

18.04.1898 р. До М. Грушевського

Париж 12, Avenue Reille, Paris 18 avr. 98

Варіанти тексту

Високоповажаний Добродію,

Одібрав Ваш лист і дуже дякую за обіцянки довести «Матеріали» до кінця хоч у Червні. Що до II-го тому, то тут я можу тільки покладатись на Вашу добру охоту полагодити усе як можливо найкраще і на безсторонність з якою ви однаково піклуєтесь коло усіх видань Товариства.

Будемо робити що можна… Не заховую од Вас одначе того що я дуже боюся як би, спізнившись з II-м томом, деякі річи речі, особливо археольогичні археологічні не втратили своєї вартісті вартості, бувши опублікованими вже по російсько-урядових, або й німецьких виданнях, не кажучи вже про задержку з працями про ті ж сюжети у французьких часописах – працями обов’язковими задля меня, позаяк мені дають матеріали з головнійшою головнішою умовою щоб вони були видані хоч у скороченому виді і по французькому.

Між иньшим іншим це особливо треба сказати про нові знахідки д.Хвойки у Київі Києві (на Кирил[івській] ул.) про котрі я маю тепер вже докладнійші докладніші звістки, на підставі яких багато дечого стало мені далеко яснійшим яснішим, доповняючи те що було у 1-й статті. Через це я хотів би дуже видрукувати й другу статтю як додаток до першої – у І-му томі «Матеріалів». З тим, щоб окрімні окремі одбитки її зброшуровати разом з одбитками 1-ої статті. Отже ж я дуже просив би Вас повідомити мене:

1) Чи можна буде окрім того що було намічено у засланому мною до секції змісту 1-го тому – прилучити ще цей додаток (котрий не візьме більш як ½ аркушу (8 стор.), друку 2-х фотогравюр (9×12) і 2-х чи 3-х цинкографичних цинкограф3чних малюнків)?

2) чи можна сподіватись щоб друк II-го тому міг початись у кінці осени цього року і скінчитись не пізнійше пізніше Марця того року;

3) чи можна рахувати на те що за перенесеннєм перенесенням видання II тому на буджет 1899 року – можна було б зробити за для його такі ж приміром видатки, як і задля І-го тому? (Це остатнє питаннє питання вимагається найголовнійше найголовніше артикул про знахідки д.Хвойки коло Трипілля і Верем’я, котрі як Вам мабуть вже відомо (хоч би й з реферату В.Б.А[нтонови]ча у Товар[истві] Нестора-Літописця) мають надзвичайно велику наукову вагу і бувши оброблені і видані як слід можуть на мій погляд зразу дати нашому виданню таке ж значіння значення які мають «Mitteilungen aus Bosnien» і т. і.

Хоч д.Хвойка вже й дав мені частину матеріалу матеріалу і формально обіцяв дати увесь який є і буде з літа цього року, але я дуже боюся щоб віденські німці, котрі вже як мені відомо донюхались до цих знахідок і дуже їми ними зацікавлені – не перехопили їх у нас (за Москов[ських] археольогів археологів я не так боюся бо між їми ними нема нікого хто б мав досить ерудиції щоб з цим упоратись, не набрехавши чого-небудь). Позаяк же се буде річ дуже важна і досить велика, то я зроблю усе що можна щоб у остатніх останніх артикулах не було багацько малюнків і щоб вони коштували якомога меньше менше.

Потім того проситиму у Вас дозволу звернутись до Вас ще з одниєю однією річчю, неперепрашаючи персоні, якщо вона може належить до якої небуть небудь нижчої інстанції ніж Видав[ництво] Тов[ариства] им.Шевченка.

Діло у тому що як вам мабуть відомо, у Парижі має бути у 1900 р. всесвітня Вистава. На виставі 1889 р. наша Україна зовсім і ніяк не була репрезентована, Галичина ж була заступлена львівським міським музеєм і гр.Дідушицьким, що виставив кількох зразків вишивання та деяких дерев’яних виробів з польськими написами.

Отже ж мені здавалося б що чи не варте було б зробити які небудь заходи, щоб наша сторона була б заступлена хоч на цій Виставі, як що звісно коли шановні земляки схотіли б коло цього потурбуватися. Сподіватись чого-небудь од російського уряду на мій погляд не тільки нема чого, а навіть чи не краще було б і зовсім вдержатись од якої б не було репрезентації по Російській секції. Своєї секції нам не дадуть зробити, бо політично ми не істнуємо існуємо, особливо за для тутешнього республіканського уряду.

Зостається Зістається, здавалось би мені, пошукати щастя у Австрійській секції, котра може згодилась би дати місце за для спеціальної Вистави Товар[иства] им.Шевченка або й инших інших галицьких товариств. Позаяк же се Товариство має метою студії усього україно-руського народу, то під його прапором здавалось би мені й могла укластися вистава усього що належить до відродження України, починаючи з етнографічної карти (як би Тов[ариство] приспішалося б видати до того часу нову карту Величка більш науково і краще з технічного боку зроблену), з етнографічних, лінгвістичних і історичних видань, з картограм статістичних статистичних (розвій української шкільной освіти, еміграції і т.і., з археольогічних археологічних коллекцій колекцій і видань і т.і. і кінчити усяким дріб’язком, котрий можна так чи інакше причепити до української науки і програми Товариства).

Усе це можна б було зробити дуже систематично, не дуже широко розкидаючись а найголовнійше найголовніше таким робом, щоб кожному було видно що є така й така-то сторона, що більш ¾ її належить до Російської держави, а духове життє життя її виявляється тільки з Австрії. Ваш австро-польський уряд проти цього нічого не матиме, а російсько-французький хоч і буде чухатись але нічого не матиме вдіяти раз усе воно не буде виходити з наукової програми Товариства (так як мусили вони умістити українську мову між мовами офіціально допущеними до уживання у телеграмах всесвітньої Поштово-Телеграфної Спілки). А щоб що мають очі щоб бачити досить побачили то можна тут же продавати по 5 сант[имів] і невеличку книжечку – каталог – ба-то з передмовою – по-українські і по-французькому…

Пригадуючи собі що зробили Чехи на виставі жіночої праці тут-же таки у Парижі – мені здається що й ми, як би схотіли поворушитись трохи, могли б зробити теж де що… У мене наприклад набереться сот зо три українсько-етнографічних фотографій – уложивши їх систематично з деякими поясненнями у каталозі можна дати досить наглядну ідею про етнографичний побут України. У д.Шухевича є здається теж добра колекція фотогр[афій] до галицької етнографії.

То отже, добродію, якби Ваша ласка була підняти цю розмову хоч-би од мене у Товаристві им.Шевч[енка] і якби воно згодилось узяти на себе ініціативу цього діла, то можна було б уложити проект його ширше і докладнійше докладніше, особливо якби Виділ товариства вияснив питаннє питання про те чи могли б ми розраховувати на місце у Австрійській секції. Я писав вже про це декому з приятелів до України – не знаю що вони казатимуть – але на мій погляд краще було б якби за це узялась українська інституція і якби за її заходом заснований був би за для цього Особливий комітет, котрий би заходивсь коло організації цього діла потрібуючого і праці і деяких видатків. Нарешті якби Товариство згодилось коло цього заходиться, то я радив би робити це без дуже великої оголоски, бо завже завжди чи тут чи там, знайдуться чоловічки що стануть тому на перешкоді…

Цими днями зашлю Вам 2 примірники мого перекладу «Передісторичної археольогії археології» Нідерле (один за для Вас і другий за для Товариства) і 3 примірника одбитків з Κρυηταδια (Товариству, Франкові і Гнатюкові). За присилку III т. Рос.-укр. словаря дуже дякую. А «Вістник Вісник» просто не приходить… Може тим що я незапренумерований? Як що так то будьте ласкаві мене запренумерувати з тим, що плату (однаково як і членську плату у Товар[истві] им.Шевч[енка]) вищитаєте з того що мені прийдеться за редакцію «Матеріалів»…

То ото мабуть і усе. Будьте ласкаві звернути увагу на зміну моєї адреси і прийняти моє дуже щире пошануваннє пошанування

Ваш Хв.Вовк

До сказаного вище про потребу нового видання карти Величка додам що крім інших поліпшень чисто технічних у їй безпременно треба б було намітити одміни українських диялектів діалектів у зв’язку з котрими ідуть і інші етнографічні одміни у будівлі, у одежі і т.і.

Засилаючи вам працю д.Дикарева про Гутірки за коронацію я не додививсь що з неї випав один листик, котрий я тепер знайшов і посилаю з цім цим листом.

А що ж чи мій манускрипт – Подорож до Басків знайшовся у номерах «Зорі»? Як що знайшовсь то будьте ласкаві мені завідомити, то я б кінець прислав – може б здалось до «Вістнику Віснику».


Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с.397.

Публікується вперше за автографом. Лист є відповіддю на лист М. Грушевського від 31.03.1898 р. М. Грушевський відповів на цей лист 5.05.1898 р.

декому з приятелів до України – йдеться про М.Біляшівського і Б.Грінченка.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 149 – 152.