3.10.1909 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Статя Стаття про «Два роки галицької політики» наробила тут богато багато галасу і викликала велике вражіннє враження, обійшовши усю так польську, як українську пресу в Галичині – з виїм[ком] nb. «Діла», яке досі про неї нічого не сказало.

Quasi обструкцію нашого Клюбу Клубу в соймі сеймі опінія (газетна і устна усна) вважає власне результатом тієї статі статті. Можна собі уявити скільки труду завдають собі провідники нашого Клюбу Клубу (ратуючи (рятуючи свою репутацію), щоби переконати польські політичні сфери, що так не є. Наскільки їм там вірять – невідомо, але серед нашої суспільности суспільності таке переконаннє переконання загальне, а про статю статтю говорять з великим поважаннєм поважанням і вдоволеннєм вдоволенням.

На доказ можна подати от хоч би те, що навіть Павлик в своїм «Громадськім голосі» передрукував її в цілости цілості, заявляючи з висказаними там поглядами свою солідарність; те ж саме зробив Барвінський в «Руслані», хитро ударяючи на консеквентність і прінціпіяльність принципіальність, яких статя стаття вимагає від політики наших послів, про що, мовляв, «Руслан» усе говорив – не згадуючи, розуміється, в яку сторону та прінціпіяльність принципіальність повинна бути звернена.

Так само майже в цілости цілості подала сю статю статтю «Земля і Воля», і сей спеціально № газети завзято кольпортували під час стрийської вистави. Очевидно, що ті органи не Бог знає які птиці, і я лишень подаю се як зверхні докази того, що я сказав – а зрештою инших інших органів у нас нема. Зате провідники Нар[одного] комітету і соймового сеймового Клюбу Клубу (про парлам[ентарних] послів не знаю, бо ще ні з ким не стрічався) дуже лютяться, а мене в Комітеті дуже криво прийняли.

Тим часом, наколи б вони розумні і поза собою ще щось бачили, то повинні б тішитися з тої статі статті П. Професора, бо вона при теперішних переговорах станула б їм в пригоді.

П. Професору певне вже відомо, що коли з одного боку наші посли почали були вести обструкцію (хоч якось теж так «роботящо», що на зверх, особливо поза границями Галичини, се не виглядало на обструкцію), то з другого боку зачинає заноситися на якусь угоду і то «на краєвім грунті». В першім тижни тижні соймової сеймової сесії голови польських партій скликали конференцію, на котру запросили президію нашого Клюбу Клубу. Туди прийшов був і Король, та його попросили, кажучи по-українськи, «на виступці», бо се, мовляв, до нього не відноситься.

На тій конференції (під проводом Гломбінського) запропоновано нашим політикам (Олесницькому і К.Левицькому) порозуміннє порозуміння, а для сього зажадали поляки, щоб їм предложено остаточно сформульовані наші постуляти постулати. Згадані посли, не вдаючися в те, звідки полякам прийшла охота миритися, і невважаючи на те, що ніякої сатисфакції за надужитя надужиття адміністрації від сойму сейму і правительства не дістали, дальше, що не сповнено обіцянок, пороблених в попередній сесії, а врешті, що угода на «краєвім грунті» противить зайнятому остаточно і всюди проголошуваному (особливо в Відни Відні) становищу, згодилися на таке постановленнє постановлення справи.

Треба додати, що наші політичні штабовці вже заздалегідь були приготовані на се, бо перші кроки були в сій справі пороблені, мабуть, ще в Відни Відні, а дальше на конференції у намістника намісника перед сеймовою сесією.

На мою [думку,] найцікавійше найцікавіше тут те, для чого поляки ні з сього ні з того – бо ж, здавалось би, їм в Галичині з нашого боку теперішними часами нічого не допікає – забажали згоди? Може П. Професору смішно буде, що я вдаюся в таку високу політику, але я собі міркую так. Вже по тім, серед якого настрою парлямент парламент розійшовся, польські політики могли надіятися, що жаден сойм сейм не буде правильно йти. І дійсно, в жоднім соймі сеймі, який тільки був скликаний (а скликано майже всі), не пішла гладко сесія через національну ворожнечу.

Декотрі, як, напр., чеський, зірвано, а в инших інших йде обструкція «во всю» і то ще демонстрацийно демонстраційно галаслива. А що в Австрії від літ уже ціла вага внутрішної політики перенеслася властиво до соймів сеймів, в яких перебіг сесій є «міродатним» для парламенту, отже, полякам за всяку ціну йшло про те, щоби показати, що одиноко лишень в Галицькім соймі сеймі все спокійно, через що в Галичині ніяка ні звідки інтервенція не потрібна. Се мало б своє значіннє значення і на той випадок, коли б прийшло до якої-небудь корінної реформи в справі перестрою Австрії, про що, як говорять, носяться з думками «відповідні чинники».

Але хоч би й не те, то полякам хочеться показати, що все те, що русини говорять у Відни Відні – не серіозне серйозне, бо зовсім инакше інакше поводяться вони на місци місці своїх «кривд», де, так сказати, чують відповідальність за свою тактику. Словом, мають дві тактики – иншу іншу для Відня, а иншу іншу для Львова, значить, ніякої прінціпіяльної принципіальної політики, себто програми.

Очевидно Відень – не галицьке віче, і там такі справи вміють дуже добре оцінювати, звідти всі наші неповодження в парляменті парламенті. Отже, поляки, рахуючи на сю безпрінціпність безпринципність політичну та боячися евентуальної сполуки нашого Клюбу Клубу з «Славянскою унією», заінсценізували таку штуку з тими постулятами постулатами, яких вони очевидно не сповнять – аби лишень їм вдалося дотягнути до кінця сесії без усякого неспокою з боку наших послів.

І в самій річи речі скликано (ще до мого приїзду) нараду з соймових сеймових послів, Народного Комітету і членів редакції «Діла», і на сім дивогляднім зібранню зібранні ухвалено предложити такі постуляти постулати:

1) 40% послів до сойму сейму при новій реформі;

2) в справі шкільництва:

а) знесеннє знесення утраквізму в середних школах (головно в уч[ительських] семінаріях);

б) знесеннє знесення закона 1863 p., на підставі якого заложеннє заложення середної школи залежить від сойму сейму;

в) п’ять (5) гімназій (ніби на перший раз);

г) розділ Шкільної ради на дві секції;

д) відповідна скількість кількість народних шкіл з укр[аїнською] викладовою мовою, причім школи для меншости меншості (з відповід[ною] виклад[овою] мовою) закладаються тоді, коли для того єсть 80 дітей в «шкільнім віці».

Поставлене на тім зібранню зібранні внесеннє внесення, щоби між постуляти постулати вставлено відданнє віддання нам (очевидно через відповідну зміну виборчої ординації) процентово належної скількости кількості рад повітових, Олесницький відкинув, заявляючи з обуреннєм обуренням, що не хоче себе виставляти на сміх перед поляками, виступаючи з подібним бажаннєм бажанням.

Тут прецінь справа трактується, мовляв, серіозно серйозно. Сі постуляти постулати передав Олесницький і К.Левицький 28/9 полякам, котрі повинні були дати відповідь на них в минулу п’ятницю (1.Х.), що, розуміється, не наступило, лишень, як зачувати, відбулася конференція голов польських клюбів клубів. Відповіли сподіються сподіваються по приїзді сюда головного махера тих пертрактацій чи угоди, міністра Білінського, який має прибути до Львова 5 с[ього] м[ісяця], а якому Дулємба, мабуть, повіз до Відня сі постуляти постулати.

Щоправда, то на згаданім засіданню засіданні, на якім обговорювано ті умови до згоди, постановлено, і посли на те згодилися, що поки не прийде відповідь, наш Клюб Клуб не зміняє своєї тактики, себто веде дальше обструкцію, але з того нічого не вийшло. На дотичні інтерпеляції президія Клюбу Клубу заявляє, що вона прецінь дальше держиться своєї тактики і вказує на се, що сойм сейм не ухвалив досі жадного позитивного важнійшого важнішого закона.

Се теж правда, тільки, розуміється, се діється не через якусь обструкцію, котрої збоку не можна завважати, лишень через те, що нічого такого важного на порядку нема, з виїмком виборчої реформи, котру соймова сеймова більшість власне навмисно протягує, щоби тільки діждатися кінця сесії, значить, 15 – 16 жовтня.

Щодо того, яка се обструкція, просвідчить комічна історія між послами а «Ділом». Не знаю, чи П. Професор читають «Діло» і чи знають статю статтю з 28/9 «На переломі». Отже, «Діло», дарма що в теперішнім радикальнім своїм складі так раболіпствує перед теперішною теперішньою політичною управою, цілком несвідомо, bona fide в простоті духа, не можучи добачити обструкції, написало, що в усіх соймах сеймах йде завзята національна боротьба з виїмком галицького, в якім панує «тишь да гладь да Божья благодать».

З сього власне приводу на засіданню засіданні Нар[одного] комітету (1/Х) К.Лев[ицьк]ий мало не сказився зі злости злості і збив велику бучу, як «Діло» сміло щось подібного написати, коли посли ведуть обструкцію, і тут же почав доказувати, що воно так дійсно є. По довших «субтельних» виводах добряча більшість Нар[одного] ком[ітету] справді переконалася про істнованнє існування обструкції і, розшукавши виновника статі статті, порішила його виганьбити, а редакцію «Діла» передати остаточно в цілости цілості надійному чоловікови чоловікові – Весоловському.

Такий поки що історичний хід тої угоди. Опозиції на зверх поки що теж нема, бо раз, про се ніхто або мало хто знає, а друге, нема кому протестувати і нема де. «Русланови» «Русланові» се на руку, а «Гром[адський] голос» мовчить, бо радикали теж далися втягнути в сю аферу: я забув перед тим сказати, що на тім засіданню засіданні Нар[одного] ком[ітету] і послів була також управа радикальної партії в особі Левка Бачинського і Макуха.

Зате, як довідуюся, піднесли заміти з иншого іншого боку, але не так мериторичні, як радше формальної натури, мовляв: нас не було при тім. Такі претензії заявила власне парляментарна парламентарна репрезентація русинів, як відомо, недавно зав’язана, а властиво тільки частина її, котра не належить до сойму сейму, а між иншими іншими, мабуть, головно і Шептицький, якого через щось поминено, а який на тім засіданню засіданні «руських парляментаристів парламентаристів» мав промовляти в дуже опозиційнім дусі, результатом чого бодай [є] чи не отсі переговори.

«Парляментарна «Парламентарна репрезентація» буде, мабуть, покликана, коли що до чого прийде або радше ні на чім скінчиться, як се буває завсіди. За тим, щоби втягнути в сю справу і парляментарний парламентарний Клюб Клуб, були голоси і з боку опозиції в Нар[однім] комітеті, до якої належать тепер: Здерковський, Ганкевич (оба вийшли вже з канцелярії К.Левицького, куди прийшов Цегельский) і Січинський, ну і очевидно я, коли буду присутний. Отся опозиція сильно бідкається (принаймній Здерковський), що П. Професора нема, а П. Професор певно провалили б ті пляни плани.

Зате між Олесницьким а К.Левицьким помітне зближеннє зближення, а навіть солідарність, і вони оба головні махери тих пертрактацій з поляками. Яким способом до того прийшло – трудно напевно сказати. Правда, що обструкцію з початку сесії розпочали головно з особистих мотивів, як обидва особисто скривджені намістником намісником: Олесницький через невдачу його планів щодо віце-маршалківства, а потім віце-президентури в намісництві, а К.Лев[ицьк]ий, не знаю чим, але теж як[и]йсь болючий удар дістав від намістника намісника; а щодо инших інших причин тої згоди між ними, то се лишень мої комбінації.

Як я чув, на місце Кулачковського до «Дністра» має прийти Федак. І тут-то між Ол[есницьким] а Лев[ицьким] міг наступити тихий поділ, скажемо, роботи. І так Ол[есницький], отворивши канцелярію у Львові, заняв би ся сферою «діяльности діяльності» Федака, який будучи членом рад надзираючих в ріжних різних краєвих фінансових інституціях, робив незлі інтереси на галицькій автономії, виробляючи жидам позички, ведучи парцеляції тощо.

Олесницькому було б ще вигіднійше вигідніше, бо ж він далеко близший ближчий тої автономії. Власне минулого тижня на внесеннє внесення К.Лев[ицького] краєвий виділ взяв назад свою пропозицію вибрати до ради надзираючої 3-х членів поляків, щоби замість поляка дати сюди одного русина, і то мабуть Ол[есницько]го. І так Ол[есницьк]ий мав би сі «автономічні» справи, plus дотеперішний політичний вилив, а К.Лев[ицьк]ий краєвий союз и всі инші інші зв’язані з тим кооперативні, фінансові і т. д. інституції і те ж дотеперішнє становище в політиці – головно віденській. Що зроблять з Охримовичем – того не розумію; можливо, що він своїм поведеннєм поведенням трохи «перешпекулював». А зрештою невідомо ще, як устроїться аграрний банк.

Тільки щодо політики.

В Товаристві теж нічого особливо нового, з виїмком хиба хіба контракту з Дермалем, про котрий певно П. Професор знають. Я ні про які инші інші комбінації не знав.

Та й друга ще справа: комісія для фонду Мордовця курендою порішила дати підмогу Хоткевичеви Хоткевичеві. Яким способом се могло статися – просто не розумію по тім всім, що зайшло. За тим вставлявся головно Гнатюк.

І ще одна справа. Наша київська книгарня (разом вже і контора ЛНВістника ЛНВісника), recte її управителі, тішаться в кругах ріжних різних органів Т[оварист]ва (бібліотека, книгарня, канцелярія) великою непопулярністю, через те що ніби не полагоджують жадних препоручень, ані не відповідають, рахунків не дають і т. д. Дійшло до того, що евентуально на котрім-небудь з засідань Виділу може наступити загальна атака. Щоби до сього не допустити, то, може б, П. Професор ще в часі побуту в Київі Києві наказали їм, аби на деякі листи чи що відповіли і т. д.

Про себе мені писати П. Професору прикро і ніяково. Мої особисті і домові справи так погано уложилися, що я й сам не знаю, чи не йти би мені де до якої приватної нашої гімназії на «посаду», чи що, тим більше, що не знаю, чи міг би я П. Професору тепер на що здатися.

Кланяюсь В[исоко]п[оважаному] П. Професору і прошу передати мій поклін і поздоровленнє поздоровлення паням.

Поздоровляю П. Професора з посвяченнєм посвяченням свого дому і бажаю в нім щасливо і славно прожити.

З глибоким поважаннєм поважанням

І.Джиджора

P.S. Прошу вибачити довгий лист.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 226 – 226 зв., 228 – 229 зв., 227 – 227 зв., 230 – 231 зв.).

Статя Стаття про «Два роки галицької політики»… – Див. коментар до листа М.Грушевського від 4 серпня (22 липня) 1909 р.

з виїм[ком] nb. «Діла»… – Реферат статті за ЛНВ було видрукувано в «Ділі» 23 грудня 1909 р.

…сполуки нашого Клюбу Клубу з «Слав’янскою унією»… – Так називалася спілка південних слов’ян і частини чехів у колі послів до австрійського парламенту, невдоволених з німецької переваги в уряді Бінерта, який складався з двох чехів, двох поляків і сімох німців. З липня 1909 р. «Слав’янська унія» поборювала уряд обструкцією, що закінчилося врешті «відроченням» (призупиненням діяльності) парламенту з 29 жовтня 1909 р. На думку оглядача «З австрійської України» Л.Цегельського така спілка була неможлива, оскільки «обструкцію цієї «Унії» легко зацитькати покликанєм покликанням ще одного чеха і одного з південних славян до міністерського кабінету» (ЛНВ. – 1909. – Т XLVIII. – Кн. XII. – С. 602 – 615).

…Шкільної ради… – Йдеться про Крайову шкільну раду. Утворена 1867 р. на базі шкільної секції V департаменту Намісництва. Була вищим контрольним і виконавчим органом управління народними загальними та середніми спеціальними школами в Галичині. Підпорядковувалась Міністерству віросповідань та освіти австрійського уряду. У 1890 – 1901 р. віце-президентом ради був М.Бобжинський. Продовжувала свою діяльність до 1921 p., коли польський уряд реорганізував її в Кураторію львівського шкільного округу, яка діяла до 1939 р.

Що зроблять з Охримовичем – того не розумію… – У 1908 р. В.Охримович, адвокат і директор «Дністра» склав мандат посла до австрійського парламенту, його заступив В.Стефаник.

…комісія для фонду Мордовця… – Йдеться про «Фонд літератів ім. Д.Мордовця», який постав 1898 р. Започаткований самим Д.Мордовцем, якому за публікацію в ЛНВ повісті «Дві долі» був призначений гонорар від Є.Чикаленка у сумі 2000 корон. Автор передав цю суму на фонд для допомоги письменникам, що бідують. З відсотків фонду щороку хтось із таких письменників діставав невелику допомогу.

Наша київська книгарня… – Див. коментар до листа М.Грушевського від 7 – 8 жовтня (24 – 25 вересня) 1909 р.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 195 – 199.