25.12.1911 р. До М. Грушевського
Львів | 25.XIІ.1911 |
Варіанти тексту
|
||
Високоповажаний і дорогий Пане Професор!
Нема тайного, щоб не вийшло явним. Так укриваний автор пасквилю пасквілю на Вас знаний тепер, хоч правда поки що не в широких кругах, але треба надіятися, наступить невдовзі й публичне публічне напятнованнє нап’ятнування його безчельности безчельності й безхарактерности безхарактерності. Дивуюся я тому панови панові – що спонукало його до такого безличного чину! А головна річ – яка чисто рутенська критика – із-за плота… Так, пригріли Ви собі гадину, а вона зненацька й вкусила… Обурює очевидно не сама критика, але тон її – зухвалий і лайдацький до nec plus ultra!
Повірте, що багатьом тут чесним і поступовим людям критика д.Стрільця із-за плота глибоко відразлива. Й ті, що не годяться з Вами, пятнують п’ятнують тон критика Вашої критики. Та я певен, що всі ці люде люди ще більше б обурились, коли б довідались, хто то писав. А писав се чоловік, котрий Вам завдячує майже всею всією карієрою кар’єрою, Ваш ученик – др.Степан Томашівський! От що боляче – не лиш для Вас, але й для всіх, хто цінить всю ту суму роботи, котру поклали Ви для добра рідного народу! Навіть лютий ворог мусів би застановитися перше, ніж кинутися на Вас з ударом, а то ж ученик!
Се дійсно по-галицьки: мовчати, таїти злість, поки потрібуєш чоловіка, а скоро вийшов в люде люди, скоро вже ласка Ваша і поміч не потрібні, зараз дунути й плюнути й відректися диявола і всіх сродників його! Та хоч би культурно се зробити і з цивільною відвагою, – так ні – й тут по-рабськи! Гірше Хоткевича, той хоч імпертинент, але відкритий!
Мавши таких відданих учеників, можна і до роботи унеохотитися: для чого посвячувати свій час і сили людям, котрі тобі відплатять за науку й ласку нікчемними пакостями! А др. Т[омашівськ]ий, здається, не перший, коли пригадати др. Сушка, а може й иньших інших! Є й від чого знеохотитися…
Не знаю, чи не сею саме знеохотою треба пояснити ту чутку, що якось промайнула була недавно: ніби Ви кидаєте катедру кафедру і йдете на пенсію… Очевидно від того не стратила б сама по собі укр[аїнська] наука, але університет поніс би велику страту. Я навіть уявити собі не можу будучого укр[аїнського] університету без Вас. Хто ж буде його славою і першим ректором?
Я не смію, розуміється, давати ради, але мені здається, що супроти подібних фактів пан професор матимуть, як і завсігди, тверду поставу і невпинне простованнє простування наперід наперед. А власне тепер якнайбільше потрібна вся енергія, яку пан професор мають. Я боюсь, що др. Томашівський не буде послідній, що знайдуться, чого доброго, й иньші інші, які раді будуть за шмат гнилої ковбаси продати рідного батька.
Др. Томашівський знав, коли зрадити: має посаду, має плечі серед н.-д.-ків, а про Наукове Товариство може й не дбати: адже митрополит, упорядкувавши Музей, думає видавати при ньому науковий журнал. От де й знайде собі авраамове лоно новий доцент. Певне він на се й числив – в разі розуміється евентуального відкриття його, хоч я думаю, що він певний був, що його не здемаскують, і що ще й тепер, сидючи в Римі, не відає, що тайна його вже не тайна!
Боюсь, щоби такі люде люди згодом не стали з ворогів Голови й ворогами Товариства та не шкодили тій справі, яку піднесли Ви, Пане Професор, в останнім Вістнику Віснику – справі перетворення Товариства в Академію!
Та я вірю, що супроти всіх сих неприємностей, яких дізнаєте, – Ви, Пане Професор, не зрадитеся ними, а ще більшу енергію викрешете з себе «на страх врагам» усім! І ми матимемо Вас на чолі будучої Академії й будучого Університету!
Тож бажаючи Вам якнайлегше перенести удар, нанесений з несподіваної сторони і складаючи з приводу його своє вболіваннє вболівання, зостаюся завсігди щирий Ваш
Волод. Дорошенко
Примітки
Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, спр. 459, арк. 442-444.
Місце написання встановлено за змістом.
У листі йдеться про анонімну критичну публікацію у газеті «Діло», 1911, № 273-279 (від 9 до 16 грудня) під назвою «Наша політика. Гльосси Глоси до брошури проф. М.Грушевського».
Гірше Хоткевича… – див. коментар до листа від 17.01.1911 р.
Томашівський Степан (1875-1930) – український історик, публіцист, видавець, політичний діяч. З 1913 року – заступник голови НТШ.
Сушко Олександр (1880-1966) – історик, журналіст, громадський діяч.
…справі перетворення Товариства в Академію! – тут згадується стаття М.Грушевського «Призабута справа» – ЛНВ, 1911, кн.11.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 252 – 253.