Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Листування Михайла Грушевського та Миколи Біляшівського

Раїса Майборода

Багата епістолярна спадщина Михайла Грушевського рясніє іменами десятків добре знаних та менш відомих сучасним поколінням представників суспільно-культурного руху в Україні кінця XIX – першої третини XX століття – вчених, письменників, літературознавців, художників, педагогів, громадсько-політичних діячів. Серед численних адресатів М.Грушевського був і український археолог та етнограф, фундатор музейної справи в Україні Микола Біляшівський (1867-1926 pp.). М.Біляшівський високо цінував науковий талант та активну громадянську позицію М.Грушевського, вважаючи його першим серед тих, «кому близька мета відродження рідного краю, хто життя своє кладе на сю мету».

Їх листовне знайомство відбулося з ініціативи М.Грушевського влітку 1891 року. Михайло Грушевський, на той час магістрант Київського університету св.Володимира, очевидно, у зв’язку з підготовкою до друку своєї праці «Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия» звернувся до Миколи Біляшівського з проханням надати йому перелік ремісничих виробів, віднайдених останнім під час розкопок городища княжої доби Родень на так званій Княжій Горі поблизу Канева. Регулярне листування та творча співпраця М.Грушевського та М.Біляшівського розпочалися в грудні 1894 року і тривали близько двох десятиліть.

На сьогоднішній день з їхньої епістолярної спадщини збереглося більше сотні листів. Листи М.Грушевського (загальне їх число – 34 [Хоча слід зазначити: А.Винницький у статті «Микола Теодотович Біляшівський, його життя і музейна робота» (Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. – К., 1926. – Кн.IX. – С.14) пише про наявність у справі М.Біляшівського «з півсотні листів М.С.Грушевського».]) знаходяться у фонді М.Біляшівського в Інституті рукопису Національної бібліотеки України. Крайні хронологічні межі цих листів – 1891-1912 роки. Короткі регести названих листів у числі інших документів М.Грушевського з фондів Інституту рукопису були опубліковані в 1991 році С.Кіржаєвим [Документальні матеріали М.С.Грушевського у фондах відділу рукописів ЦНБ ім.В.І.Вернадского АН УРСР: Каталог / Уклав С.М.Кіржаєв. – К., 1991. – С.37-44.]. Пропоновані до нинішнього видання листи М.Біляшівського до М.Грушевського зберігаються у фонді Грушевських (№ 1235) Центральний державний історичний архів України у Києві. Загальна кількість листів складає на сьогодні 84. Хоча окремі зауваження, які зустрічаються в листуванні, дають підстави припустити, що це теж далеко не повний комплекс. Часові межі листування становлять більше двох десятків років (1891-1912 pp.). Кількісний розподіл листів за роками репрезентує подана нижче невелика статистична таблиця (див. стор.17).

Як свідчить таблиця, найбільш регулярним листування було в 1895-1898 роках, під час перебування М.Грушевського у Львові, а М.Біляшівського у Варшаві, де він з 1893 по 1898 рік обіймав посаду начальника архівів колишнього Фінансового управління Царства Польского, або Варшавської казенної палати.

Роки Кількість листів
Біляшівський Грушевський
1891 1 1
1894 2 2
1895 11 10
1896 9 2
1897 19
1898 10
1899 1
1900 3
1901 1
1902 3 2
1903 2
1904 4
1905 3 2
1906
1907 2
1908 1 2
1909 5 4
1910 5 2
1911 4 3
1912 2

У Варшаві М.Біляшівський, ознайомившись ближче з документальними багатствами, зібраними у фондах керованого ним архіву, прагне будь-що донести до української наукової громадськості відомості про них. З цією метою він розпочинає роботу по складанню опису архіву, пропонує заснувати спеціальне архівне видання і добивається від Міністерства фінансів виділення на це певної суми грошей. У планах М.Біляшівського була також і публікація джерел з історії України, зокрема люстраційних описів державних маєтків Волині 1663 року та Поділля 1665 року.

Особистим видавничим проектам М.Біляшівського щодо люстрацій королівщин українських земель XVII століття не судилося втілитися у життя, однак безперечним є його вагомий внесок у підготовку до друку перших томів люстраційних описів започаткованої Михайлом Грушевським фундаментальної серії «Жерела до історії України-Руси».

Як свідчить листування, М.Біляшівський у відповідь на прохання М.Грушевського не лише намагався подати якнайповнішу інформацію про зібрані в архіві описово-статистичні матеріали з історії України, але й організував копіювання потрібних документів, уточнював окремі незрозумілі для М.Грушевського частини тексту, нарешті проводив звірку з оригіналом надісланих версток. М.Біляшівський, на пропозицію М.Грушевського, починає активно співпрацювати у «Записках» – головному друкованому органі Наукового товариства ім.Шевченка у Львові, надсилаючи рецензії та окремі документальні матеріали з фонду архіву казенної палати.

Значну частину листування М.Біляшівського з М.Грушевським становлять листи, надіслані М.Біляшівським з Києва, де починаючи з 1898 року він плідно працює в музейній справі, очолюючи Український музей у Києві. Перебуваючи в Києві, М.Біляшівський продовжує активно співробітничати з НТШ у Львові. На прохання М.Грушевського, він надав суттєву допомогу у формуванні колекції музею Наукового товариства ім.Шевченка у Львові. Листи київського періоду містять також відомості про роботу М.Біляшівського по організації великої виставки прикладного мистецтва та кустарних виробів, що відбулася в Києві у 1905-1906 роках.

Декілька листів до М.Грушевського відправлено М.Біляшівським з Рівного, де за його участі було засновано відомий музей Волині в с.Городок. Фінансував цей проект добре знаний на Волині меценат барон Ф.Р.Штейнгель.

Серед листів М.Біляшівського є кілька з Ніцци, Праги, Лейпціга, де він перебував у наукових відрядженнях та на лікуванні.

Даючи загальну характеристику пропонованих до друку листів Миколи Біляшівського до Михайла Грушевського, слід зазначити, що майже всі вони датовані. В оригінальному тексті, як правило, спочатку зазначено місце відправки листа: Варшава, Київ, Рівне і т.д. чи просто вказано – «Архів». Потім йде дата (іноді і за новим, і за старим стилем), назва місяця російською мовою чи римською цифрою та рік (у більшості випадків написано лише дві останні цифри).

При підготовці до видання форму цієї частини листів було уніфіковано і в тексті подано курсивом, але при цьому збережено авторське датування. За умови, коли на листах не було проставлено дату відправки, вони датувались за поштовим штемпелем або за змістом. Окремі листи написано на поштових бланках зі спеціальними позначками: «Закрытое письмо», «Открытое письмо». Два листи написані на офіційних бланках Українського наукового товариства у Києві та «Комиссии по устройству выставки прикладного искусства и кустарных изделий…»

Переважну більшість листів писано по-українськи. М.Біляшівський був радий можливості поспілкуватися рідною мовою. В одному з перших листів до М.Грушевського він, зокрема, писав: «Дуже зрадів я, як одержав Ваш лист, зрадів, що почув рідну мову…». Кілька листів написані російською мовою. Це – перші листи від 4 серпня 1891 року та 10 грудня 1894 року, коли М.Біляшівський і М.Грушевський були ще не досить добре знайомі. По-російськи написані також листи, відправлені з Варшави на поштових бланках з позначкою «Открытое письмо».

Такого роду кореспонденція писалася російською мовою, очевидно, з цензурних міркувань. Кілька листів, невеликі за обсягом, мають вигляд записок, писаних іноді нашвидкоруч олівцем. Один з листів відправлено на ім’я Марії Сильвестрівни – дружини М.Грушевського, з якою М.Біляшівський був особисто знайомий, з повагою до неї ставився і щоразу передавав найщиріші вітання. У кінці майже всіх листів стоїть особистий підпис М.Біляшівського. Відсутність підпису застережено в примітках.

Стосовно листів Михайла Грушевського слід нагадати, що їх збереглося значно менше в порівнянні з листами М.Біляшівського, тому наявні листи, на жаль, не дають можливості повністю реконструювати епістолярний діалог М.Грушевського та М.Біляшівського, проте в цілому вони відтворюють динаміку та географію листування.

Географія листів М.Грушевського, які дійшли до нас, неширока. Основна частина з них відправлена зі Львова, де він жив і працював з 1894 по 1913 рік. Є кілька листів, що надіслані з Москви, Владикавказа та Дрездена, де вчений перебував у відрядженні, на відпочинку в рідних чи на лікуванні. Записки, які складають суттєву частину кореспонденції, написані М.Грушевським у Києві. Хронологічно листування Михайла Грушевського з Миколою Біляшівським збігається з львівським періодом його життя. Це був, як відомо, чи не найплідніший період у біографії М.Грушевського як вченого, організатора української науки, громадського діяча.

Листування М.Грушевського та М.Біляшівського, особливо 1894-1898 років, тематично небагате і має чисто практичне спрямування. В листах йдеться головним чином про реалізацію зініційованої М.Грушевським видавничої програми, зокрема про підготовку до друку люстрацій та інвентарних описів королівщин Галичини XVI століття. Проте, незважаючи на прикладний характер, епістолярні матеріали все ж передають напружену атмосферу перших років роботи М.Грушевського в Науковому товаристві ім.Шевченка, його зусилля, спрямовані на розгортання широкомасштабної науково-видавничої діяльності, його вміння організувати людей і об’єднати їх навколо спільної мети.

У листах йдеться про документальну серію «Жерела до історії України-Руси», видання «Записок Наукового товариства ім.Шевченка», редактором яких М.Грушевський став у 1895 році, а також про «Етнографічний збірник». У листуванні не раз згадується про труднощі пересилання часописів НТШ на терени Росії.

Судячи з окремих зауважень, у листуванні, очевидно, підіймались також актуальні проблеми громадсько-політичного життя в Україні кінця XIX – початку XX століття. Проте листи з такої тематики не збереглися. Виняток становлять кілька кореспонденцій, в яких представлено точку зору М.Грушевського стосовно причини неучасті членів Наукового товариства ім.Шевченка в Археологічному з’їзді 1902 року в Харкові. Михайло Грушевський постійно заохочує археографічні студії М.Біляшівського, консультує його з питань джерелознавства, ділиться з ним власним досвідом підготовки до друку польськомовних видань.

Листування має не лише діловий, але й суто дружній характер. М.Грушевський цікавиться станом здоров’я М.Біляшівського, намагається його морально підтримати.

У кореспонденції початку XX століття знайшла певне відображення діяльність заснованого 1907 року Українського наукового товариства у Києві. Організація роботи Товариства, видання «Літературно-наукового вісника», зібрання колекцій археологічних та етнографічних пам’яток, організація виставок – ось теми, які стають головними у листуванні М.Грушевського та М.Біляшівського 1907-1912 роки.

У листах М.Грушевського знаходимо згадки про багатьох відомих діячів української та зарубіжної науки і культури: В.Антоновича, І.Франка, Ф.Вовка, Д.Щербаківського, А.Яблоновського, А.Чоловського та ін.

Характерною особливістю епістолярної спадщини М.Грушевського, яка знайшла своє підтвердження і в його листуванні з М.Біляшівським, є те, що частина листів за його підписом повністю чи частково написані рукою дружини – Марії Сильвестрівни. До даного видання включено також кілька листів та записок самої Марії Грушевської до Миколи Біляшівського, які зберігаються в його особистому архіві Інституту рукопису НБ України, оскільки вони органічно пов’язані із загальним контекстом листування. Листівки та записки Марії Сильвестрівни свідчать про дружні стосунки Миколи Біляшівського з родиною Грушевських, які почали складатись у львівський період.

Листи М.Грушевського, а особливо записки дуже часто не датовані. Іноді на них є примітки, зроблені олівцем рукою М.Біляшівського про день одержання кореспонденції. У разі відсутності дати вона встановлювалась приблизно, за поштовим штемпелем чи за змістом листа. У публікації її подано у квадратних дужках.

Переважна більшість листів М.Грушевського написана українською мовою, за винятком двох перших та тих, що писались на відкритих бланках. Кілька листів написано на офіційних бланках Наукового товариства ім.Шевченка у Львові.

До сказаного вище слід додати, що кожен лист, який публікується, супроводжується відомостями про місце зберігання, номер фонду та справи. Археографічні зауваження до тексту подано у підрядкових посиланнях, примітки довідково-історичного характеру вміщено в кінці тому. Авторські скорочення розкриваються у квадратних дужках. Непрочитані з тих чи інших причин фрагменти тексту позначаються трьома крапками в квадратних дужках […]. При нечіткому написанні слів в оригіналі або при скороченнях, відновлення яких викликало сумнів, після сумнівного слова в дужках ставився знак питання (?).

Листування М.Біляшівського та М.Грушевського підготовлене до публікації з урахуванням основних положень проекту «Правил видання пам’яток, писаних українською мовою та церковно-слов’янською української редакції», розробленого В.В.Німчуком [Німчук В.В. Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакції. – Част.1.; проект. – К., 1995.], методичних рекомендацій, виголошених у статті І.Б.Гирича та В.П.Ляхоцького «До проблеми археографічного опрацювання епістолярної спадщини українських громадських й політичних діячів кінця XIX – першої третини XX ст.» [Див.: Архіви України. – 1995. – № 4-6. – С.81] та низки передмов до публікацій епістолярної спадщини діячів української науки і культури.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 16 – 21.