17.11.1894 р. До О. Кониського

Дорогий Олександр Яковлевич!

Не знаю, що воно має значити, що я от вже скоро місяць перестав мати листи від своїх людей. В[олодимиру] Б[оніфатійович]у писав двічі, лист за листом, Вам также двічі, послав В[олодимиру] Б[оніфатійови]чу два примірники викладу, в надії що один з них і Вас дійде, та от немає ніякої звістки; тільки Боян, якому також послав два виклади, одкликнувся. Не думаю, щоб на мене виповіджена була яка-небудь неласка, а мусить бути – або мої листи попропадали, або… самі знаєте що. Отже прошу, діставши сей лист, або самі, або як самі не можете – кого-небудь заставте при собі написати і пошліть з Василем на вокзал, а напишіть, чи ще Київ стоїть, і чи не помандрувала часом на теплі води вся людність київська. Бо я спочатку був розсердився і вилаявся (чи дістали лист з лайкою?) а потім розсудив, що в наших людей «брань на вороту не виснет», і знову удаюсь, а як і сей раз не напишите напишете, то більш не буду писать, і в Київ не поїду.

Тут є багато цікавого, не так фактів, як слів, ситуації, писати довго, а переказати не знаю чи вдасться. Бобжинський попереду Барвинському казав, щоб я не їхав до Росії, а це знову сам мені казав, що «не випадає», що зараз почнуть, ніби я поїхав до Росії тому що незадоволений і т. ін. Я сказав все-таки, що мені треба, а по правді сам не знаю, як буть. Я питав Вас, як Вам здається, чи не чикнуть мене в Росії, чи не доведеться мать мати всяких неприємних бесід, або й Іванової хати не скуштувати. Хоч за мною нічого такого нема. Але Ви на се мені не відповіли. Знаєте, де в чому напрямок Ратая не зовсім щасливо йде. І над сим би тра треба нам застановитись. Я тепер в добрих відносинах з ріжними різними напрямками (хоч зостаюсь щирим прихильником того ж, як і раніш), і мене навіть дехто (Шумило) хтіли хотіли б виперти (щоб я дав фирму) на чолі нової організації, але я тому противник. Політика не про мене,

На останній бесіді Бобж[инський] рішучо сказав, що на Медичному виділі не буде руських катедр кафедр, що тра треба здобувати «гуманітарні катедри кафедри». От тобі! Поживився собака мухою.

А тут мені справа з присягою. Адміністрація заявила, що мені присягати новому царю «не випада». Антракт. Тільки що вернувся від консула, пробалакав цілий вечір з ним і єго його жінкою про всячину, дуже приязно, як Ви думаєте, що воно? (хоч він і назвав мене ненароком сепаратистом), питався, чи можна до мене на виклади ходити, я повів, що то мені дуже було б мило, тільки щоб не подумали, ніби він шпигує мене (розумієте). А це посилаю єму йому свій вступний виклад. Сказав, що присяги складати не треба, і що ніхто мене за неї не спитає. Сей листок передайте Любенькому. Чи правда, що редакціонна справа гегнула?

Пам’ятайте ж, як не напишете, не буду і я писать.

Примітки

Листування М.Грушевського з О.Кониським, яке зберігається у Відділі рукописів ІЛ ім.Т.Г.Шевченка НАН України, нараховує 20 листів, охоплює період 1894 – 1898 років. Ще один лист до цього адресата – з Львівської наукової бібліотеки ім.В.Стефаника (далі – ЛНБ). У цих листах – перші враження після переїзду М.Грушевського до Львова, турботи його як громадського діяча, організатора науки, редактора і видавця. Багато уваги у листуванні приділено підготовці та публікації ряду праць О.Кониського щодо біографії Т.Шевченка, які друкувалися у Записках НТШ.

Вперше надруковано у журналі «Український історик», 1994, № 1 – 4, с. 118 – 119.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 77, № 57).

Місце написання встановлено за змістом.

В[олодимиру] Б[оніфатійовичу] писав… – Йдеться про В.Б.Антоновича.

…тільки Боян… одкликнувся… – Мабуть, мова йде про М.В.Лисенка, якого друзі називали Бояном.

…де в чому напрямок Ратая не зовсім щасливо йде. – Можливо, йдеться про народовський напрям, провідником якого був О.Барвінський. У листах М.Грушевського кілька разів згадується «Ратай». Судячи з контексту, вважаємо, що це псевдонім О.Барвінського, але для остаточного висновку ще не маємо достатньо аргументів.

…присягати новому царю «не випада». – Йдеться про зміну монархів у Росії. 20 жовтня 1894 року помер Олександр III, після нього вступив на престол Микола II (царював до 1917 року). М.Грушевський, як російський підданий, мав би складати присягу на вірність новому цареві.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 54.