В.І.Сергеєвич. Посмертна згадка
Михайло Грушевський
Російська наука понесла болючу втрату з смертю найвизначнішого свого історика права професора Василя Ів[ановича] Сергеєвича. Почавши від першої своєї більшої праці «Вече и князь» (1867), що була сенсацією для свого часу і надовго зісталася одною з найбільш популярних в широкій публіці наукових праць, Сергеєвич до останніх днів займав одно з найавторитетніших місць серед дослідників східнослов’янського життя. Глибоко переконаний, хоч і дуже уміркований конституціоналіст, що з особливою увагою спинявся на зародках конституційних форм в старім житті, він будив своїми працями особливу увагу на певні питання старого життя в ті часи гарячих мрій поступової Росії про конституційні форми в сучаснім.
А як довголітній професор Петербурзького університету, без малого сорок літ займаючи катедру історії «русского» права, мав величезний вплив на напрям і розвій студій над історією права і правом державним. Для його численних учеників його погляди і принципи були основним каменем історично-правничої науки. – Durch Sergeievitsch und über ihn hinaus [на основі і згідно з доктриною Сергеевича], як формулював сі повні глибокої віри і пієтизму відносини до свого учителя недавно один з молодших учеників покійного проф. барон Корф (История русской государственности, 1908).
Правда, та оригінальність поглядів, котрою звертав на себе увагу Сергеевич, часто впадала в односторонність, а та логічність і консеквенція поглядів, котра підбивала йому адептів, була власне наслідком переваги догматизму над історичною методою. Простота і гармонійність сих поглядів часто осягалася штучним упрощениям складного і різнородного в різних місцях історичного процесу. Говорячи на сторінках сеї часописі про різні праці покійного дослідника з приводу їх появи, не раз приходилося зазначати сю головну хибу його досліду, що у нього в одно поняття «древней Руси» зарівно зливалася і Київська Русь X – XI в., і явища провінціального українського життя XII – XIII в., і Великий Новгород та В[елике] кн[язівство] Володимирське (північне) XIII – XIV в., і Московська держава XV – XVI в.
Одноцільність і логічність його виводів осягалася властиво коштом живої різнородності і змінності старого життя. Але за всім тим самі крайності і довільності сміливих, талановитих дедукцій покійника не раз давали животворний імпульс науковому дослідові, давали дуже цінні поправки прийнятим науковим поглядам, відкривали нові перспективи, нові точки погляду дослідові. І спеціально для висвітлення української старовини його досліди, присвячені «древней Руси», принесли багато цінного і важного.
Ідучи в хронологічнім порядку тем, а не дат виходу, передусім мусимо пригадати його незвичайну інтересну студію про «Греческое и русское право в договорах с греками» (1882), де покійний дослідник доводив повну перевагу візантійського права над руським в правних нормах трактатів. Далі цінна праця «Русская Правда и ее списки» (1899), доповнена потім (1904) виданням типових редакцій «Правди» з вступними замітками, з дуже інтересними і цінними поправками до прийнятих поглядів на редакції «Правди», на поділ складових частей і параграфів.
Теорія договорного принципу в державнім устрою київської доби класичної праці Сергеєвича «Вече и князь», потім в новій редакції розроблена була в системі «Русских юридических древностей» (т. II) – головній праці його життя, що займала останні десятиліття його творчої роботи (вийшло чотири томи, почавши від р. 1890). Система суспільного устрою і управи тої ж доби була подана в І і II томах сього курсу, а незвичайно талановита історія, властиво теорія земельного володіння в старій добі – в томі III (1903).
Нарешті в загальнім курсі історії права небіжчика (Лекции и исследования по истории русского права, 1 вид., 1883) між іншими дана була незвичайно інтересна аналіза державно-правних відносин України до Москви по прилученні 1654 p., класифікованих ним як особиста персональна унія двох держав. Все се аж занадто багато, щоб не поминути покійника і на сторінках української часописі словом щирої вдячності за щедрі вкладки, внесені сим великоруським ученим в скарбницю дослідів над історичним минулим нашого народу і нашої землі!
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. В.І.Сергеєвич. Посмертна згадка // ЗНТШ. – Львів, 1911. – Т. СІ. – Кн. І. – С. 141-143.
Сергеєвич Василь Іванович (народився 1832 у м. Орел – помер 26.11(9.12). 1910 р. у Санкт-Петербурзі) – російський правознавець, почесний професор Київського і Харківського університетів, у 1871 – 1872 pp. – професор Московського, у 1872 – 1910 pp. – Санкт-Петербурзького університетів, ректор останнього в 1897 – 1899 pp. З 1906 р. – член Державної ради Росії.
Бібліографія праць В.Сергеєвича: Дьяконов М.А. В.И.Сергеевич и его ученые труды (1832 – 1910) (Библиографический обзор) // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1912. – № 3. – Отд. VІ. – С. 1 – 42.
Література: Глинский Б.Б. Сергеевич В.И. // Його ж. Среди литераторов и ученых. – СПб., 1914. – С. 368 – 397; Дьяконов М.А. Памяти В.И.Сергеевича // Труды Юридического общества при Санкт-Петербургском университете. – СПб., 1913. – Т. 5 (1911). – С. 161-189; Ковалевский ММ. Значение работ В.И.Сергеевича для сравнительной истори государства // Там само. – С. 189 – 201; Латкин В.Н. Памяти В.И.Сергеевича // Журнал Министерства юстиции. – СПб., 1911. – № 2. – С. 19 – 44; Петражицкий Л.И. Новое учение о праве и нравственности и критика проф. В.И.Сергеевича. – СПб., 1910.
Почавши від першої своєї більшої праці «Вече и князь»… – йдеться про працю: Вече и князь. Русское государственное устройство и управление во времена князей Рюриковичей. Исторические очерки. – М., 1867. Характеристику цієї праці див.: Латкин В.Н. Памяти В.И.Сергеевича. – С. 20 – 22.
…один з молодших учеників покійного проф. барон Корф (История русской государственности, 1908) – Корф Сергій Олександрович (1876 – 1923 pp.) – барон, російський правознавець та історик права. Автор книг «История русской государственности» (СПб., 1908), «Административная юстиция в Росии», т. 1 – 2 (СПб., 1910) та ін.
Говорячи на сторінках сеї часописі про різні праці покійного дослідника… – див.:
Грушевський М. Рец. на кн.: Сергеевич В. Лекции и исследования по истории русского права. – СПб., 1894 // ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. X. – Бібліографія. – С. 9 – 11;
Його ж. Рец. на: Сергеевич В. Лекции и исследования по истории русского права. – СПб.: 1903 // ЗНТШ. – Львів, 1905. – Т. LXVI. – Бібліографія. – С. 19 – 20;
Його ж. Рец. на: Сергеевич В. Лекции и исследования по древней истории русского права. – СПб., 1899 // ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. XXXIV. – Бібліографія. – С. 7;
Його ж. Рец. на: Сергеевич В.И. Русская Правда и ее списки // Журнал Министерства народного просвещения. – CПб.: 1899 // ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. XXXIV. – Бібліографія. – С. 6;
Його ж. Рец. на: Русская Правда в четырех редакциях по спискам Археографическому, Троицкому и князя Оболенского с дополнениями и вариантами из других списков издал В.Сергеевич. – СПб.: 1904 // ЗНТШ. – Львів, 1905. – Т. LXVI. – Бібліографія. – С. 20 – 21;
Його ж. Рец. на: Древности русского права. – СПб., 1903. – Т. III: Землевладение. Тягло. Порядок обложения // ЗНТШ. – Львів, 1905. – Т. LXIII. – Бібліографія. – С. 12 – 13.
Характеристику згаданих у рецензіях праць В.Сергеевича див.: Латкин В.Н. Памяти В.И.Сергеевича. – С. 19 – 44.
…мусимо пригадати його незвичайну інтересну студію про «Греческое и русское право в договорах с греками» (1882)… – йдеться про працю: Греческое и русское право в договорах с греками // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1882. – № 1 (Январь). – С. 82-115.
…праця «Русская Правда и ее списки» (1899)… – йдеться про працю: Русская Правда и ее списки // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1899. – № 1 (январь). – С. 1 – 41. Окреме видання: Русская Правда в четырех редакциях по спискам Археографическому, Троицкому и князя Оболенского с дополнениями и вариантами из других списков издал В.Сергеевич. – СПб., 1904. Див. рецензію: Грушевський М. Рец. на: Русская Правда в четырех редакциях по спискам… // ЗНТШ. – Львів, 1905. – Т. LXVI. – Бібліографія. – С. 20-21.
…головній праці його життя, що займала останні десятиліття його творчої роботи (вийшло чотири томи, почавши від р. 1890) – йдеться про: Русские юридические древности. – СПб., 1890. – Т. I: Территория и население; 1893. – Т. II: Власти. Вып. 1: Вече и князь; 1903. – Т. III: Землевладение. Тягло. Порядок обложения.
В рецензії на останній том М.Грушевський наголошує на значні недоліки дослідження. Це стосується відсутності джерельного матеріалу з українських і білоруських територій при характеристиці історії права руських земель. «Тому книга повинна б називатися старинностями права московсько-новгородського, або, що найбільше – права великоруського народу, а нинішній титул зовсім не відповідає змістові» (Грушевський М. Рец. на: Древности русского права. – СПб., 1903. – Т. III: Землевладение. Тягло. Порядок обложения // ЗНТШ. – Львів, 1905. – Т. LXIII. – Бібліографія. – С. 13).
Також див. велику рецензію на цю працю: Дебольский Н.Н. Рец. на: Сергеевич В. Русские исторические древности. – Т. 1 – 2. – СПб., 1890 – 1893 // Журнал Министерства народного просвещения. – СПб., 1894. – № 8. – Отд. IV. – С. 405-447; № 9. – С. 151-190. Рецензію на третій том див.: Дьяконов М.А. Рец. на: Сергеевич В. Древности русского права. – Т. 3. – СПб., 1903 // Там само. – 1904. – № 7. – Отд. II. – С. 136-207.
Нарешті в загальнім курсі історії права небіжчика (Лекции и исследования по истории русского права, 1 вид., 1883)… – йдеться про: Лекции и исследования по истории русского права. – СПб., 1883. М.Грушевський написав рецензії на друге, третє і четверте видання «Лекций». Див.: Грушевський М. Рец. на: Сергеевич В. Лекции и исследования по истории русского права. – СПб., 1894 // ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. X. – Бібліографія. – С. 9 – 11; Його ж. Рец. на: Сергеевич В. Лекции и исследования по древней истории русского права. – СЦб, 1899 // ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. XXXIV. – Бібліографія. – С. 7; Його ж. Рец. на: Сергеевич В. Лекции и исследования по истории русского права. – СПб., 1903. // ЗНТШ. – Львів, 1905. – Т. LXVI. – Бібліографія. – С. 19-20. Загалом позитивно оцінюючи працю, М.Грушевський писав: «Сі погляди (на історію руського права – Д.СР.) тим інтересніші, що висловлені, як сказано, одним з найбільших авторитетів російських в сфері історії права й науки права державного» (Грушевський М. Рец. на: Сергеевич В. Лекции и исследования по истории русского права. – СПб., 1894 // ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. X. – Бібліографія. – С. 11).
А. Фелонюк
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 568 – 569.