П.Литвинова-Бартош
Михайло Грушевський
Некролог
8 (21) вересня умерла на 70-ім році життя одна з найстарших репрезентанток української етнографії – Пелагія Литвинова, роджена Бартош, в своїй батьківщині, в с. Землянці Глухівського повіту.
Свої етнографічні інтереси вона заявила передовсім збиранням і публікацією взорів вишивок (починаючи від р. 1872, кілька видань); в 1878 р. видала вона в Києві осібну збірку українських взорів: «Южно-русский народный орнамент». В «Киевской старине», почавши від р. 1884, уміщено було кілька дрібних історичних і етнографічних заміток її (про культ криниць в Чернігівщині, традиції про убивання старих людей – сей комунікат її через непорозуміння останніми роками був причиною дуже завзятої полеміки, бо на його підставі звичай забивання старих людей прийнято за сучасний).
В переддень її смерті, в серпневій книжці сього року появилися там же ширші спомини її п[ід] т[итулом] «Очерк из жизни старосветских помещиков». В французьких етнографічних виданнях останніх літ були також її дрібні замітки. Найбільше показною працею її була гарна опись весільних звичаїв, надрукована в III т. «Матеріалів до української етнології» п[ід] т[итулом] «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського пов[іту] у Чернігівщині» (с. 70 – 172).
Н[аукове] товариство ім. Шевченка признало її за сю працю своїм звичайним членом, а Паризьке антропологічне товариство – членом-кореспондентом. Деякі дрібніші замітки її мають появитися в одній з дальших книжок «Матеріалів до української етнології».
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. П[елагія] Литвинова-Бартош. Некролог // ЗНТШ. – Львів, 1904. – Т. LXII. – Кн. VI. – Miscellanea. – С. 3.
Література: Малинка О. Мої спогади про П.Я.Литвинову // Етнографічний вісник. – К., 1928. – Кн. 7. – С. 204 – 206; Спаська / Пелагея Яковівна Литвинова (1833 – 1904): Нарис її життя та праці за її рукописами й родинними документами // Там само. – С. 168 – 199; Василенко Н. П.Я.Литвинова (Післямова до статті І.Спаської) // Там само. – С. 200 – 203; Терлецький В. «Я змалку близько стою до народу» // Терлецький В. З берегів Шостки. – Суми, 1995. – С. 36 – 41.
Свої етнографічні інтереси вона заявила передовсім збиранням і публікацією взорів вишивок (починаючи від р. 1872, кілька видань) – див. видання: Литвинова П. Русские народные узоры. – К., 1872.
…в 1878 р. видала вона в Києві осібну збірку українських взорів: «Южно-русский народный орнамент» – вже наступного року вона видала «Сборник народных русских узоров» (К., 1879).
В «Киевской старине», почавши від р. 1884, уміщено було кілька дрібних історичних і етнографічних заміток її (про культ криниць в Чернігівщині… – див. її власні матеріали та замітки: Литвинова П. Два сообщения по части народных верований: 1. Криница – богиня плодородия у северян // Киевская старина. – К., 1884. – Кн. 4: Известия и заметки. – С. 695 – 698; Литвинова П. Как землянці потеряли свою «вольницу» // Там само. – 1886. – Кн. 6: Известия и заметки. – С. 381 – 384; Литвинова П. Закрутки и заломы // Там само. – 1899. – Кн. 3: Известия и заметки. – С. 139 – 141.
…комунікат її через непорозуміння останніми роками був причиною дуже завзятої полеміки, бо на його підставі звичай забивання старих людей прийнято за сучасний… – йдеться про публікацію: Литвинова П. Как сажали в старину людей старых на лубок // Там само. – 1885. – Кн. 6: Известия и заметки. – С. 354 – 356. Авторка переповіла два оповідання старших людей із с. Землянки Глухівського повіту Чернігівської губернії про те, як колись на Україні «садовили людей на лубок» та вивозили в поле помирати.
…в серпневій книжці сього року появилися там же ширші спомини її п[ід] т[итулом] «Очерк из жизни старосветских помещиков» – у часописі «Киевская старина» її спогади в 1904 – 1905 pp. не публікувалися.
…гарна опись весільних звичаїв, надрукована в III т. «Матеріалів до української етнології» п[ід] т[итулом] «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського пов[іту]у Чернігівщині» (с. 70 – 172) – окрім цього, у 1900 р. у Львові вийшов окремий відбиток під такою ж назвою; див.: Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору. – К., 1930. – Т. 1. – С. 536.
Деякі дрібніші замітки її мають появитися в одній з дальших книжок «Матеріалів до української етнології» – у подальших числах цього видання вийшла тільки одна її розвідка, див.: Литвинова-Бартош П. Олійниця у селі Землянці Глуховського повіту на Чернігівщині // Матеріали до українсько-руської етнології / За ред. Хв.Вовка. – Львів, 1905. – Т. 6. – С. 83 – 88.
Мирон Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 592.