Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Як то було

Михайло Грушевський

Від декана філософічного виділу університету Львівського одержуємо ось таке письмо:

«На основі припоручення виділу філософічного ц[ісарсько]-к[оролівського] університету у Львові прошу Поважану Редакцію помістити слідуюче пояснення:

В описах подій, що відбулися у Львівськім університеті д[ня] 19 листопада, піднесли часописі руські і польські між причинами, що причинились до подразнення умів руської молодежі, також і се, що проф. Твардовський, бувши минулого року шкільного деканом, відібрав на засіданні голос проф. Грушевському, коли той промовляв по-руськи.

Позаяк справа сеся була предметом точної верифікації протоколу засідання з дня 11 липня с.р. на засіданні з д[ня] 16 липня с.р. і в протоколі з того другого засідання є поданий стан справи згідно з правдою, – подаю, отже, відпис уступу, що відноситься до сеї події, в дословнім тексті:

«Prof. Hruszewski zabiera głos i przemawia po rusku. Dziekan prosi Prof. Hruszewskiego dwukrotnie, аby przemawiał po polsku. Gdy zaś Prof. Hruszewski prośbіе tei zadość nie czyni, Dziekan zwraca się do obecnego na posiedzeniu Prof. języka і literatury ruskiej D-ra Studzińskiego z prośbą by tenże to, со mówi Prof. Hruszewski po rusku, przetłómaczył na język polski, а gdy Prof. Studziński zaczyna (po polsku) przemawiać, Prof. Hruszewski opuszcza posiedzenie, nie podając powodów swego wyjśca».

Неправдива є також вістка, подана часописсю «Gazeta Narodowa», що проф. Грушевський, виходячи з засідання, тріснув дверми.

Такий є дійсний стан сеї справи.

Львів, дня 1/ХІ. 1901 р.

L.Finkel с.р. декан».

До повищого письма ми уважаємо за потрібне подати ось такі два документи:

Високоважний Пане Декане!

На засіданні Виділу 11 н. ст. липня с. р. Ви, перервавши мене, не позволили мені говорити по-руськи і тим виключили мене від участі в нарадах факультету, бо хоч потім запропонували Ви д-ру Студинському толкувати моє внесення, але він натомість поставив своє власне, так що я фактично зістався без голосу і тому вийшов з засідання.

Пригоду сю мушу порушити pro futuro. Протягом семи літ своєї професури я все уживав руської мови на конференціях, бо не володію так польською мовою, аби могти на ній свобідно висловлятися, та й не маю обов’язку нею володіти, ані не був спеціально коли-небудь до того зобов’язаний, а що найголовніше – Найвище розпорядження, заводячи (N.B. з деякими ограниченнями, очевидно, з огляду на утраквістичний в принципі характер нашого університету) польську мову урядовою для властей академічних, нічим не виключає уживання другої краєвої мови в дискусії на конференціях, ані в зносинах поодиноких професорів з академічними властями. Коли ж Ви, Пане Декан, маєте які сумніви в тім pro futuro, то прошу сю справу поставити на найближчім засіданні факультету, аби раз вона могла бути доведена до остаточного вияснення компетентними інстанціями, і про рішення факультету ласкаво мене завідомити, аби в разі неприхильного полагодження її міг я в тій справі починити дальші кроки.

З глибоким поважанням

М.Грушевський, зв[ичайний] професор університету

Votum separatum

Нижче підписаний не може підписати XVI протоколу з засідання 11 липня 1901 [р.] тому, що уступ, де говориться про його votum, пропускає деякі деталі, потрібні для відповідного зрозуміння.

І так: підписаний зачав говорити по-руськи, як говорив на засіданнях факультету весь час своєї професури (від р. 1894). Коли декан, просячи, аби підписаний говорив по-польськи, мотивував се тим, що по-руськи не розуміє, підписаний пропонував, що буде говорити поволі і незрозумілі слова постарається витолкувати, по-польськи ж говорити не піднімався, мотивуючи, що то робило б йому трудність. Коли ж декан не пристав на се, підписаний встав, щоб вийти. В тім декан звернувся до проф. Студинського з пропозицією перекладати внесок підписаного. Але позаяк проф. Студинський натомість почав ставити внесок від себе, підписаний вийшов.

Зробив він се не тільки тому, що фактично зістався без голосу, а і взагалі не можучи пристати на такий спосіб, де можність забирати голос залежала б для нього від того, чи котрийсь з професорів схоче взяти на себе обов’язок перекладача.

Не маючи обов’язку уміти по-польськи, підписаний має заразом те переконання, що ідея рівноправності обох краєвих мов на Львівськім університеті (котра лежить в основі Найвищого розпорядження з р. 1871 і для котрої робить певні уступки і Найвище розпорядження 1879 р., що завело польську мову як урядову на університеті, напр., застерігає для професорів з руською мовою викладовою спорядження руських каталогів, що входить уже вповні в круг внутрішнього урядування) не годиться з виключенням руської мови від уживання в конференціях і в зносинах поодиноких професорів з університетськими властями, і всяке ограничення в сім напрямі було б кривдою для професорів, які займають катедри руські, тим більше, що й Найвище розпорядження з 1879 р. таких ограничень не робить.

М.Грушевський, зв[ичайний] професор університету

Се votum separatum проф. Грушевського мусив філософічний деканат відіслати враз із протоколом до міністерства. Для того дивно нам, як міг міністр просвіти д-р Гартель в своїй відповіді на інтерпеляцию руських послів сказати: «… нічого о тім не знаю, мовби професори або доценти Львівського університету, котрі викладають по-руськи, мали які-небудь жалі на університетські власті».


Примітки

«Лист проф. Грушевського до декана Твардовського зараз по інциденті з дня 11 с[ього] м[ісяця]», а також «Votum separatum проф. Грушевського проти вище поданої верифікації протоколу із засідання з дня 16 липня» вперше надруковано в львівській газеті: Діло. – 1901. – Ч. 260 і 261. – С. 2 в замітці під назвою «Як то було».

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 1, с. 217 – 219.