[Рец.] Н.К.Имеретинский. Дворянство Волынской губернии
Михайло Грушевський
(«Журнал Министерства нap[одного] пр[освещения]», 1893, VIII, с. 342 – 368; 1894, IX с. 326 – 372)
Під таким титулом д. Імеретинський хоче представити історію справи про затвердження волинської шляхти в правах шляхетства урядом російським, або – «боротьбу пігмеїв з гігантом», «боротьбу волинського шляхетства з російським володінням», як се називає автор. Він користавсь архівом волинського «депутатского собрания», в якому концентрувалася та справа і на підставі їх, певно, міг би дати цікаву картину громадських і урядових відносин з мало ще висліджених часів після розділу Польщі. Головна вага полягає на тому, що волинський депутатовський збір затвердив масу шляхетства в «дворянських» правах на власну руку, не звертаючися до вищої інстанції – російської Герольдії, часом на підставі фальшованих документів; для того навіть фальшувалися актові книги, і коли розпочалася ревізія, а далі слідство в тій справі, затягано рішення сієї справи аж до р[оку] 1866, коли всіх незатверджених в шляхетських правах повернено в міщанство і селянство.
У сій справі виразно показалася сила шляхетських верств польських і неміч російської урядової машини, але д. Імеретинський не зумів використати свого матеріалу; не кажучи вже про ту неприємну і непридатну для наукової розправи фразеологію, де читачеві надокучають взагалі про «русское дело» і «польську інтригу», автор не вмів виставити характерніші сторони питання; оповідання губиться серед нещасливо вибраних витягів з актів і не дає ясного розуміння навіть, які були надужиття, яким чином, на яких підвалинах перепроваджувалися затвердження, які вимагання були пізніше до сього приложені. Одначе, все-таки годі відмовити авторові і цікавих відомостей з актового матеріалу. Занотую комічну подробицю: урядників, що службою набували право шляхетства, «собрание» записувало до польських гербів, так з’являлись: Кузьменко герба «Ястржембец», Тищенко-Туников герба «Абданк» і т. ін.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. VII. – Кн. 3. – С. 42 – 43 (Бібліографія).
Імеретинський (Багратіоні) Микола Костянтинович (1830 – 1894) – російський генерал, князь грузинського походження. Брав участь у придушенні Польського повстання 1863 р. Русифікатор. У 1860-х pp. – предводитель дворянства Волинської губернії. Очевидно, це спонукало В.Б.Антоновича взяти за псевдонім ініціали та прізвище генерала (Н.К.Имеретинский) для публікації власного нарису «Дворянство Волынской губернии» (1867). У 1893 – 1894 pp. М.К.Імеретинський опублікував статтю під таким самим заголовком, що і В.Антонович, прорецензовану М.Грушевським.
всіх незатверджених в шляхетських правах повернено в міщанство і селянство – політика російського уряду стосувалася насамперед обмеження прав польської шляхти, найбільш бунтівної соціальної категорії, що піднімала кілька повстань проти Російської імперії 1830 – 1831 та 1863 pp.
Насамперед обмежувалася кількість шляхетського прошарку: дрібна шляхта переводилася до селян, велику шляхту прагнули обмежити в правах, вимагали істотних доказів щодо знатності й підтвердження прав на землеволодіння. У Київській губернії такі процеси відбулися завдяки реформам губернатора Д.Бібікова й створенню комісії з перевірки шляхетських прав 1840-1845 pp. Подібні заходи було використано й щодо шляхти Волинської губернії після придушення повстання 1863 р. (Бовуа Д. Битва за землю в Україні. 1863 – 1914: Поляки в соціо-етнічних конфліктах. – К., 1998. – C. 15 – 24; Його ж. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831 – 1863) / Перекл. з франц. З.Борисюк. – К., 1996; Його ж. Російська влада та польська шляхта в Україні 1793 – 1830. – Львів, 2007).
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 242 – 243.