28.12.1902 р. До М. Грушевського

Вельмишановний Добродію,

Оце вже мабуть Ви лаєте мене там не знаю вже як, а й гадки не маєте, що тут зо мною робиться, як заслаб я оце вже більше трьох тижнів, то оце учора тільки перший раз вийшов з хати: інфлюенца бісова, та така якась скажена що просто знівечила усього. А до того ж ще я тут сам самісінький: жінка з дітьми поїхала до Росії на цілу зіму – то один як палець у пустій хаті…

Коли не коли дехто приходив – та коли ж ув усякого своє діло, а особливо тут у Парижі. Я Вам казав що мені вже не одна зіма зима не обходиться без якої небудь халепи – от і тепер так. Та й тепер ще не знаю як воно буде як почну знов лекції читати – бо жару нема вже, а кашіль кашель і трохи бронхиту бронхіту ще є, а голосу й досі немає охрип зовсім. Ну а писати вже можу і як тільки здужав дотягтись до столу зараз же знов узявсь за свою статтю – тильки тільки що ж з нею зробиш коли треба до Національної бібліотеки йти, а тут на дворі вітер страшенний, і сніг з дощем так і мете.

Поспішаюсь, кажу Вам, і буду поспішатись скільки зможу потерпіть вже трохи! На щастя оце знайшовся отут маляр один дуже дотепний, то узявсь спасибі йому хоч деякі малюнки поробити, усе ж швидше буде.

Одібрав оце листа од Біляшівського з Київа Києва. Пише що починає свою «Археол[огічну] літоп[ис]» окремим виданням, і добре що хоче перекласти мою статтю про Магдаленське майстерство на Україні за для 1-го №. Що ж, на мою думку нехай переклада коли хоче – усе одно ми ж не можемо цього нікому у Росії заборонити – тільки щоб сказав що це переклад… А от ще він питається мене чи не можна б йому надіслати наші кліше до цієї статті, то це вже як Ви там порадитесь. На мій погляд чом би їм і не дати? Якщо можна то зашліть будьте ласкаві.

А тепер ще от що. Може Ви чули вже що на тутешню російську Школу благодать з неба звалилася – якась пані дала 30 тис. фр[анків]. Отже ж на остатньому Совіті на якому я був перед тим як заслаб, ухвалено було поділити ці гроші на 6 років і повернути їх між иньшим іншим на те щоб запрошувати професорів на кілька відчитів з заплатою за проїзд до Парижу і назад. Стали балакати кого запросити і я хоч і не мав Вашого дозволу, а усе ж таки сказав, що треба б Вас запросити. Колеги мої одповіли що поки ми не маємо одповіді од Мілюкова, Мякотина і ще когось, котрих запрошено ще раніше (коли ще ціх цих грошей не було) нових істориків запрошувати не можна.

Отже ж я почекаю на їх одповідь, а далі думаю усе ж таки встоювати на тому, щоб запросити Вас якщо Ви згодитесь. Звичайно запрошують на 10-15 лекцій за два тижні або що, на свята які небудь, або на початок вакацій. Читати приходиться по російському бо тут по українському і слухать таки нема кому. На проїзд дають од 300 до 500 фр. (з Росії). То отже напишить напишіть будьте ласкави ласкаві чи згодились би Ви як би Вас запросили і чи мені встоювати на цьому (особливо як на цей рік будуть на це гроші)?

Спасибі Вам велике за надіслані книжки. А я оце як бачите і досі Вам нічого не послав. Лежать брошюри брошури вже наготовлені аж бозна коли. Нехай вже мабуть ціма цими днями дошлю як почну як слід виходити, або попрошу кого небудь однести. Поки ж будьте здоровенькі і не гнівайтесь дуже – що ж коли біда така.

Ваш Хв.Вовк

Чи не моглі могли б Ви мені прислати на кілька часу Археологич[еские] изв[естия], замітки т.11-12, де стаття Городцова про передмікенські знахідки? Тут немає. Ні не турбуйтесь посилати. Мені усе одно треба писати Анучину, то я його попрошу щоб прислав. [Останній допис закреслено Ф.Вовком.]

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389. с.412.

Публікується вперше за автографом. М. Грушевський відповів на цей лист 8.02.1903 р.

…тутейшу російську Школу – йдеться про Російську Вищу Школу суспільних наук – навчальний заклад, заснований у Парижі І.Мечніковим і М.Ковалевським, в якому викладав Ф.Вовк. Працював цей заклад протягом 1902-1906 років.

«Археологические известия» – часопис, видавався (з 1902 року) Археологічною комісією у Санкт-Петербурзі.

Археологічний Літопис – «Археологическая Летопись Южной России» – часопис з археології і пам’яток мистецтва, який редагував М.Біляшівський.

Біляшівський Микола Федотович (1867-1926) – визначний археолог, етнограф і музеолог. Директор Київського Міського художньо-промислового (згодом – Центрального історичного) музею. Дійсний член НТШ і ВУАН.

Городцов Василь Олексійович (1860-1945) – російський археолог. З 1918 року професор Московського університету. Склав періодизацію бронзового віку Східної Європи. Провадив археологічні дослідження в Україні.

Мілюков Павло Миколайович (1859-1943) – російський історик, професор Московського, згодом Софійського університетів, лідер кадетів. Викладав у Російській Вищій школі суспільних наук у Парижі.

Мякотін Венедикт Олександрович (1867-1937) – російський історик. Досліджував історію Польщі та України. Викладав у Російській Вищій школі суспільних наук у Парижі.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 171 – 172.