Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Листи Володимира Дорошенка до Михайла Грушевського

Любомир Винар

Варіанти тексту

Життєвий шлях Володимира Дорошенка, видатного бібліографа, літературознавця, публіциста і суспільно-політичного діяча [Він народився 3 жовтня 1876 року в Петербурзі в родині військового лікаря. В роках 1898-1905 студіював і закінчив Історично-Філологічний факультет Московського університету, а в 1908 році, через політичне переслідування російської поліції, нелегально виїхав до Львова, де працював в Бібліотеці НТШ аж до 1944 року, коли емігрував спершу до Праги (1944-1945), згодом – до Німеччини. Від жовтня 1949 року проживав в Америці у м. Філадельфії, де помер 25 серпня 1965 року. Важливі автобіографічні дані В.Дорошенко подав в автобіографії «Короткий життєпис», 1955, 15 стор. (фонд В.Дорошенка в Архіві УІТ, рукопис). Про еміграційний період життя бібліографа див.: Володимир Міяковський «Володимир Вікторович Дорошенко (1879-1963) (У п’ятиліття смерти смерті)». Український Історик, Рік VI, № 1-3 (21-23), стор. 47-55; № 4 (24), стор. 30-37; І.Дурбак. «Володимир Дорошенко (3 приводу 80-ліття нашого визначного політичного й наукового діяча)». Овид, 1960, ч. 3 (108), стор. 11-13.], тісно пов’язаний з науковою публіцистичною і суспільно-громадською діяльністю Михайла Грушевського в першому 30-літті XX століття.

У першу чергу це була довголітня співпраця Володимира Вікторовича у «Літературно-Науковому Віснику», редагованого М.Грушевським, в 1899-1919 роках, яка мала значний вплив на розвиток національного світогляду майбутнього бібліографа. Про це у своїх спогадах В.Дорошенко писав:

«Зазнайомився я з ЛНВ (Літературно-Науковим Вісником – Л.В.) уже в Москві восени 1898 року, коли вступив на тамошній університет… З якою нетерпеливістю чекав я і мої товариші приходу чергової книжки… У Літ. Наук. Віснику багато моїх приятелів і товаришів з-поміж молоді і – киян, петербуржан, москвичів тощо, як от Василь Доманицький, Дмитро Дорошенко, Андрій Жук, Симон Петлюра… і інші, і я між ними – почали, як я вже згадав вище, свою літературну кар’єру…» [В.Дорошенко. Літературно-Науковий Вісник, Авгсбург, 1948, стор.6.].

Вже в наступному 1899 році Дорошенко друкував у ЛНВ рецензії і інформативні статті в розділі хроніки «З науки і мистецтва», а згодом в розділі «З громадського життя», «Театр і штука», «Персоналія» і інші [Повну бібліографію статей і інших матеріялів матеріалів подано в «Літературно-Науковий Вісник». Покажчик змісту. Т. 1-109 (1888-1932). Уклав Б.Ясінський. Київ – Нью-Йорк, 2000, стор. 105-117.].

Особисте знайомство Володимира Вікторовича з М.Грушевським відбулося влітку 1904 року на курсах українознавства, які зорганізував історик у Львові при допомозі І.Франка [В.Дорошенко. Іван Франко і Михайло Грушевський. Мюнхен, 1962, стор.21 (відбитка з журн. «Сучасність», № 1-2, 1962.]. Потім, М. Грушевський у 1908 році взяв В.Дорошенка на працю в бібліотеці НТШ і забезпечив йому сталий побут в Галичині, за що бібліограф був йому дуже вдячний. Згодом у листі до Михайла Сергійовича з 28.VIII.1910 року він писав:

«Нині я почуваю себе вже цілком незалежний від помочи помочі з України і можу тілько дуже, і дуже дякувати Вам, дорогий, позвольте сказати, професоре».

В.Дорошенко в 1910 році став керівником бібліографічного бюра при бібліотеці НТШ, яке зорганізував М. Грушевський з головним завданням проводити біжучу бібліографію усіх українознавчих видань [Про свою працю в НТШ В.Дорошенко докладніше пише в своїх спогадах «Бібліотека НТШ ім.Шевченка у Львові». Записки НТШ, Нью-Йорк – Париж, 1961, т.49, стор.7-58. Див. також: В.Дорошенко. Огнище української науки. Філадельфія, 1951, 116 стор. Про діяльність М.Грушевського в НТШ див.: Л.Винар. Михайло Грушевський і Наукове Товариство ім.Т.Шевченка 1892-1930. Мюнхен, 1970. 110 стор.].

В тому часі Дорошенко співпрацював в «Записках НТШ» й інших періодичних виданнях, редагованих М. Грушевським, зокрема, в журналі «Україна», офіційному органі Київського Наукового Товариства, членом якого він був обраний в 1913 році. Після резигнації М.Грушевського з головства у НТШ в 1913 році, В.Дорошенко далі працював у бібліотеці, а з вересня 1914 до вересня 1916 перебував у Відні «…втікши перед москалями, що зайняли Галичину. Тут працював у «Союзі Визволення України» (далі – СВУ), якого був співосновником і одним із керівників як член Президії. Був головним редактором українських видань Союзу – «Вісник Союзу» і його окремих публікацій» [В.Дорошенко. Короткий життєпис, 1955, арк. 2. Рукопис зберігається в Архіві УІТ.].

У «Віснику» В.Дорошенко містив статті М.Грушевського, а в 1916 році одне число часопису присвятив 50-літтю народження історика [Вісник СВУ, 1916, № 3, 3 грудня. У редакційній статті В.Дорошенко писав: «Михайло Грушевський – се великий учитель нації, учитель, що сягнув у глибину давноминулих століть, добув з них скарби національної минувшини, вернув нації… її історичну гідність» (стор.1).].

В 1922 році В.Дорошенко запросив М.Грушевського до співпраці в часописі «Письмо з Просвіти», який редагував протягом двох років. Про це М.Грушевський писав:

«Шановна Редакція «Письма з Просвіти» звернулася до мене із закликом, щоб я, як колишній основник і співробітник часописів для народу «Село» і «Засів» не відмовився прилучитись до гурту співробітників нового чи відновленого галицького часопису, який хоче йти слідами тих українських часописів, що виходили в Києві в роках 1909-1912» [М.Грушевський. «На Новий Рік». Письмо з Просвіти, № 5-6, 1922. В.Дорошенко також був сталим співробітником часописів «Село» і «Засів».].

Але вже в квітні 1922 року між М.Грушевським та В.Дорошенком склалися напружені відносини у зв’язку з відновленням видання «Літературно-Наукового Вісника» у Львові за редакцією Дмитра Донцова. Про цей конфлікт доволі докладно пише бібліограф у своїх спогадах:

«Поява ЛНВ під редакцією др.Донцова викликала велике обурення проф. М.Грушевського, який уважав це за знівечення всіх тих демократичних традицій, яким служив ЛНВ попередніх років. З цього приводу М.Грушевський укупі з колишніми своїми найближчими помічниками О.Олесем і Ю.Тищенком-Сірим оголосив протест у пресі. Мав Грушевський жаль і до мене, що я допустив до передачі ЛНВ в руки Донцова… Він писав мені, що вичеркує мене з реєстру своїх приятелів, і від того часу вже ніколи не озивався до мене «Дорогий Володимире Вікторовичу», а лиш офіційно «Високоповажний В.В.» [В. Дорошенко. «Літературно-Науковий Вісник» (з нагоди 50-річчя заснування)». Літературно-Науковий Вісник, 1948, Рік XXXII, кн.2 (На чужині), стор.53.].

Незважаючи на цей конфлікт, Володимир Дорошенко продовжував свою співпрацю з Михайлом Грушевським після його повернення в Україну в 1924 році, зокрема у відновленому київському журналі «Україна» і інших виданнях ВУАН. У 1926 році він брав активну участь в укладанні бібліографії Грушевського, що мала бути видана з нагоди його 60-ліття.

В 1937 році Управа НТШ призначила В.Дорошенка директором бібліотеки. В тому часі він був уже відомим бібліографом, істориком і літературознавцем, автором численних наукових і популярних праць, присвячених діяльности діяльності українських громадських діячів і вчених [Повна бібліографія В.Дорошенка подана у ювілейному виданні С.Микитки «Володимир Дорошенко. З нагоди 70-ліття». Філадельфія, 1955, стор.15-36. Також список найважливіших праць вченого знаходиться у його вже згаданому життєписі.].

У своїх спогадах про бібліотеку НТШ В.Дорошенко подає важливі дані про архів М.Грушевського. Він пише, що в 1916 році «перевіз з віли Грушевського також архів М.Грушевського з оригіналами рукописів… та багатющою кореспонденцією» [В.Дорошенко. «Бібліотека…», стор.19-20.]. Цей архів в 1944 році В.Дорошенко залишив у Львові у бібліотеці НТШ, який пізніше перейшов до бібліотеки Академії Наук УРСР.

В 1944 році бібліограф емігрував до Праги, згодом проживав у Німеччині, а з жовтня 1949 року – у Філадельфії (США), де помер 25 серпня 1963 року. Треба згадати, що в еміграційному періоді життя В.Дорошенко збирав матеріяли матеріали про діяльність М.Грушевського і видрукував багато праць про його життя і творчість [Статті вченого про М.Грушевського поміщені в довіднику L.Wynar ed. Mykhailo Hrushevs’kyi 1866-1934. Bibliographic Sources, New York, 1985, pp. 178-179.].

Шістдесят досі недрукованих листів Володимира Вікторовича Дорошенка до Михайла Сергійовича Грушевського зберігаються в Центральному державному історичному архіві у Києві (ЦДІА, фонд 1325, оп.1, спр. 451). Хронологічно вони охоплюють роки 1907-1914 (57 листів) і 1927 (3 листи). Але вже перший лист В.Дорошенка до М. Грушевського з 20.Х.1907 року (ч.І) виразно вказує, що Володимир Вікторович листувався з істориком раніше в справах своєї співпраці з Михайлом Сергійовичем.

Наші розшуки за іншими листами В.Дорошенка, написаними перед 1906 роком і після 1914, залишаються наразі безуспішними. Це саме відноситься до відповідей – листів Михайла Сергійовича до Володимира Вікторовича, що їх досі не віднайдено. Наші розшуки в архіві УВАН в Нью Йорку, де зберігається архів В.Дорошенка, а також у ЦДІА у Києві і Львові, наразі не дали позитивних вислідів. На основі наших архівних розшуків і аналізи спогадів і статей В.Дорошенка про М. Грушевського можемо висунути декілька припущень-гіпотез щодо їхнього листування:

1) Володимир Дорошенко залишив листи М.Грушевського у Львові у 1944 році, в бібліотеці НТШ, якою він завідував. З приходом совєтської влади в Західну Україну, архів і бібліотека НТШ перейшли до складу Львівської філії Бібліотеки Академії Наук УРСР. Існує можливість, що листування В.Дорошенка з М.Грушевським в тому часі було втрачене, або збереглося в матеріялах матеріалах якогось архівного фонду.

2) Можна припустити, що Дорошенко взяв із собою листи Грушевського на еміграцію і мав їх в Америці. Ця гіпотеза, перш за все, базується на аналізі деяких статей, присвячених історикові, в яких Дорошенко наводить безпосередні цитати з листів Грушевського до нього [Див.: В Дорошенко. «Перший Президент відновленої української держави», Овид, 1957, рік VIII, 4.2-3(79-80), стор.30. Дорошенко пише: «В листі до мене з 23 березня 1922 року він (М.Грушевський – Л.В.) питався: «Як Ви думаєте, Михайлові Сергієвичеві ще не час до своєї вілли і бібліотеки? Се питаю я Вас довірочно, розуміється, і прошу відповісти зовсім щиро». В іншій статті В.Дорошенко цитує лист М.Грушевського з 29 березня 1926 року, в якому історик йому писав: «Я все таки маю осібну цюпу для занять, хоч прохідну, без печі і таку мініятурну мініатюрну, що нема й де книжок розкласти, але все таки осібну» (В.Дорошенко. «Михайло Грушевський – його життя і діяльність». Українські вісті, ч.4(1588), з 26 грудня 1964 року.].

3) Існує можливість, що листи В.Дорошенка і М.Грушевського знаходяться в Архіві ВУАН у Києві, але наразі їх не віднайдено [Лист Г.Бурлаки до Л.Винара з 17 лютого 2000 року (Архів Л.Винара).].

Наразі можемо лише ствердити, що Дорошенко листувався з Гру-шевським приблизно від 1900 до 1914 року, в роках 1917 до 1922 і після повернення Грушевського в Україну в 1924 до 1929 року.

Листи В.Дорошенка до М.Грушевського з 1907 до 1914 року (№ 1-55) у значній мірі мають діловий характер і відносяться до поточних справ, пов’язаних зі співпрацею у «Літературно-Науковому Віснику», часописах «Село» і «Засів», «Записках НТШ» і інших виданнях, редагованих М.Грушевським. В листах подано важливі дані про діяльність львівського НТШ, спілкування М.Грушевського з членами Товариства і іншими діячами (В.Гнатюк, М.Залізняк, М.Кордуба, І.Кревецький, І.Крип’якевич, С.Томашівський та інші учні та співробітники голови НТШ). Листи виказують точність і педантичність В.Дорошенка у виконанні його зобов’язань, а також містять важливі дані про характер їх автора і Михайла Грушевського.

Вийнятково важливі дані знаходимо в листах про авторство анонімної брошури «Наша політика і професор Михайло Грушевський», що появилася у Львові в 1911 році. Дорошенко писав у листі з 25.XII.1911 року:

«Так укриваний автор пасквилю пасквілю на Вас знаний тепер, хоч правда ще не в широких кругах, але треба надіятися, наступить невдовзі й публичне публічне напятнованнє нап’ятнування його безчельности безчельності й безхарактерности безхарактерності… Так, пригріли Ви собі гадину, а вона зненацька й вкусила… А писав се чоловік, котрий Вам завдячує майже всею всією карієрою кар’єрою. Ваш ученик – др.Степан Томашівський. От що боляче – не лише для Вас, але й для всіх, хто цінить всю цю роботу, котру поклали Ви для добра рідного народу».

Володимир Дорошенко в тому часі був на стороні Грушевського в його конфлікті з опозицією в НТШ і з діячами Національно-демократичної партії. Листи Дорошенка важливі також для дослідження тогочасної історії НТШ. Листи адресата з 1927 року дають нові матеріяли матеріали для дослідження наукової діяльности діяльності В.Дорошенка і М.Грушевського після його повороту в Україну.

18.II.2001 р.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 224 – 227.