3.04.1914 р. До М. Грушевського
Львів | 3.IV.1914 |
Варіанти тексту
|
||
Високоповажаний і дорогий Пане Професор!
На другу книжку я ніяк не можу дати огляду українознавства в чужих літературах – хиба хіба аж у 3-й схотіли би помістити, або що. Тепер я абсолютно не маю часу, бо мушу скінчити ріжні різні «урядові» бібліографії: Франкову 1911 р. й покажчик.
Я й раднійший радніший більше писати й до «України» й до «ЛНВ», але біг ме часу не маю.
Думаю тепер над тим, чи не кинути б мені тепер Товариство, або й саму Галичину. Відносини в Товаристві чимраз прикрійші прикріші. На нас – «українців» дишуть злим духом «Томаш» і його підручні. Я вже мав стичку з півголовою, а тепер і з Іваном Івановичем у мене відносини зовсім офіцияльні офіціальні.
Здається теперішня кліка раднійша радніша би бачити на місці «українців» – своїх людей: Возняка, Гребеняка, Юл.Чайковського… Щось таке чувати.
До речи речі! З Возняком я абсолютно не можу порозуміватися в справі рецензій, бо він «зірвав зі мною зносини», розгнівавшися на мою увагу у «Вістнику Віснику». Та й – чую – грозиться він цілком зірвати й з «Україною», бо йому там, мовляв, копняка дано: в списі співробітників пропущено його священне ім’я, очевидно просто через недогляд складальн[ика] й коректора, а не навмисне. Він же приписує се то «інтризі» Ів[ана] Миколаєвича, то Вашій до нього нехіти! Таке-то! Цілком розумію Вас, коли здрігаєтеся здригаєтеся на саму гадку їхати в затроєний міязмами міазмами Львів.
Збірник Франків друкується і певне ще з місяць друкуватиметься.
До шевченкового збірника праць майже не мають. Бодай так казав мені Щурат. Каже: «я боявся, що буде наплив матеріялу матеріалу і конкуренція, а тепер бачу нема з ким конкурувати».
Чув я, що брат Вол[одимирові] Левицькому виробляє місце в міністерстві і він їде зі Львова. Дуже радий сьому, бо Лев[ицький] мені зовсім несимпатичний.
Коли будете, Пане Професоре, у Київі Києві, то не забудьте прислати сюди Вашої відбитки з Сб[орника] Корсакова, нове вид[ання] 1-го тому та Ил[люстрованная] история Украины у видавництві «В[естник] Знанія». Тут сих книжок нема і я не можу про їх говорити. Тим часом бувайте здоровенькі. Ваш
В.Дорошенко
Примітки
Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, спр. 459, арк. 467-468.
Місце написання встановлено за змістом.
…бібліографію Франкову… – йдеться про підготовку видання: «Спис творів Івана Франка з додатком статей про нього і рецензій на його писання», планований Бібліографічною комісією НТШ як 4-й том «Матеріалів до української бібліографії».
Покажчик мав складатися з п’яти випусків, але через початок Першої світової війни роботу над ним довелося перервати. Згодом вийшло лише два випуски: 1-й, куди увійшли белетристична творчість І.Франка за 40 років його літературної діяльності (1700 бібліографічних записів) і частина розділу «Критика і публіцистика» – у 1918 році; 2-й «Критика і публіцистика» – у 1930 році.
«Україна» – науковий журнал українознавства, виходив у Києві 1914-30 років (з перервами 1915-16, 1919-23) за редакцією М.Грушевського; 1914-18 – як орган Українського Наукового товариства у Києві; 1924-30 – як орган історичної секції Української Академії наук.
Возняк Михайло Степанович (1881-1954) – літературознавець, професор Львівського університету (з 1939), дійсний член ВУАН (пізніше АН УРСР), довголітній співробітник видань і комісій НТШ. Опублікував багато матеріалів з фольклору та літератури.
Гребеняк Володимир (1892-1915) – археолог, мистецтвознавець, співробітник музею НТШ у Львові. Склав перший каталог його археологічного відділу.
…Івана Миколаєвича… – йдеться про Джиджору І.М. (1880-1919) – історика, громадського діяча й публіциста; дійсного члена НТШ, співробітника його видань.
Щурат Василь Григорович (1871-1948) – літературознавець, фольклорист, поет, педагог, перекладач. З 1914 року – дійсний член НТШ; 1915-23 – голова.
Збірник Франків – «Привіт Іванові Франкові в сорокалітє його письменської праці. 1874 – 1914», вийшов тільки в 1916 році.
Левицький Володимир (1872-1956) – можливо, йдеться про математика, фізика й педагога, дійсного члена НТШ.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 265 – 266.