23.08.1910 р. До М. Грушевського
Львів | 23.VIII.1910 р. |
Варіанти тексту
|
||
Високоповажаний Пане Професоре!
Звертаюся до Вас за порадою: сими днями дістав зовсім несподівано нову пропозицію з Буковини, для мене дуже добру в теперішніх моїх умовах, але не зважаючи на всю її користність корисність, я не зважуюся її прийняти, не засягнувши Вашої опінії.
Я не хотів би бути, Пане Професор, нельояльним нелояльним супроти Вас, та й кидати Наукове Товариство ради сочевичної юшки також би не хотів. Але чи маю право я нехтувати згадану пропозицію? Скажу Вам по правді, Пане Професор, що коли б я був 20-літнім хлопцем, то сумніву у мене не було б жадного – я дав би д. Веретельникови Веретельникові відмовну відповідь.
Але на жаль я вже, як то кажуть, підтоптаний хлопець і бурлакованнє бурлакування та перебиваннє перебивання з юшки на квас надто діткливі в моїм віці. Тим то мимоволі боїшся випустити синицю з рук, хоча робота в Товаристві і приємніша за касієрство. Але я навіть мріяти не можу, щоби в близшім ближчім часі міг би знайти подібний заробіток у Товаристві. Не можу ж я рівняти себе до такого вже випробуваного й заслуженого робітника, як Кревецький, а тим часом навіть Кревецький, якщо не помиляюсь, має за бібліотекарство 150 корон? Очевидно я не міг би рахувати на таку пенсію. Тим часом її пропонує мені «Селянська Каса».
В життю своїм я завсігди був надто непрактичним, правдивим щедринським «ідеалістом-карасем», тому й тепер не можу зважитися і пошитися в щуки. А мабуть треба мати щось щучого, аби вдержатися в економічній інституції. І от – з одного боку – timeo Danaos et dona ferentes, а з другого бажаннє не стрілити, як сказав би практичний галичанин, дурниці. Так і стою я в нерішучості, як Буриданів осел між двома копицями сіна.
Тим більше тяжко мені взяти той чи иньший інший рішенець, що я вважаю себе ніби звязаним зв’язаним відносно Товариства тою розмовою, як була поміж нами в Вашім кабинеті, і хоч остаточно справа моєї посади при Товаристві ще не вирішена практично і невияснена близше ближче ремунерація, я проте не хотів би бути нельояльним нелояльним супроти Вас, не засягнувши Вашої опінії. Тому зважуюся післати послати Вам сей лист і просити Вас не відмовити мені своєї ласкавої відповіди відповіді: перед першим вересня я мушу дати ту чи иньшу іншу відповідь «Селянській Касі».
Тепер що до моїх робіт. На превеликий жаль справа моєї статі статті про Грінченка стоїть зле. В бібліотеці Товариства я не міг знайти потрібних для статі статті книжок: дечого цілком нема, дещо в оправі, а дещо так заставлено, що несила його звідти витягти. Дві книжки я купив в книгарні, але деяких иньших інших («Драми і комедії», «Перед широким світом») не можу, бо не маю змоги.
Просив я Козловського пошукати серед Ваших книжок, за що я Вас дуже перепрашаю перепрошую, але він не знайшов. Бібліотекарка «Просвіти» п.Жукова виїхала з мужем на село, а знакомих у мене тут нема таких, хто мав би більшу книгозбірню. Тим часом при браку спеціальних політично-суспільних писань у Грінченка важні його такі «Драми» і «Перед широким світом».
Звичайно для обов’язкової згадки про покійника можна би було обійтися без згаданих книжок, але я не хотів би до Вістника Вісника давати поверхову замітку. Побіжу ще розпитаюся, може у Паньківського є потрібні мені книжки. Дуже мені неприємно, що так сталося, але без книжок годі щось зробити путнього. Коли би через мою статю статтю мав спізнитися «ЛНВ», то чи не ліпше було би відложити її до слідуючої книжки? Перечасувати, я думаю, невелика біда, і для «ЛНВ» не буде в тім нічого недоброго. Иньша Інша річ коли би цілком не було згадано за покійного, але чи буде ся згадка в VII, VIII чи IX книжці – се чей же однаково.
Переклад решти приміток і статю статтю до «Села» старатимуся прислати як найскорше.
Бувайте здорові!
З високим поважаням поважанням
Волод. Дорошенко
23.VIII.1910 р.
P.S. Щербаківський уже у Львові. Таки визволили його з халепи.
Примітки
Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, спр. 459, арк. 394-396.
Місце написання встановлено за змістом.
Веретельник Андрій – український письменник і літературний критик 1890-1900 років, співробітник кооперативу «Селянська каса». Роки життя невідомі.
Кревецький Іван (1883-1942) – історик, довголітній директор бібліотеки НТШ у Львові (1905-1914, 1921-1937).
«Селянська каса» – український кооператив на Буковині. Першим директором його був Л.Когут.
…правдивим щедринським ідеалістом-карасем… – ремінісценції з сатиричної казки «Карась-ідеаліст» російського письменника Миколи Салтикова-Щедріна (1826-1889).
Timeo Danaos et dona ferentes (лат.) – «Боюся данайців, навіть коли приносять дари» – рядок з «Енеїди» римського поета Публія Вергілія Марона (70-19 до н.е.).
Буриданів осел – символ нерішучої людини, яка вагається у виборі між двома рівноцінними предметами (паралель з ослом, який помер з голоду, вагаючись у виборі між двома копицями сіна). Цей вираз приписується французькому філософу-схоласту XIV століття Жану Буридану.
Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910) – український письменник, мовознавець, фольклорист, етнограф, громадський діяч.
…Справа моєї статі статті про Грінченка… – йдеться про підготовку статті пам’яті Б.Грінченка, яка друкувалась у ЛНВ, 1910, кн. 9. Далі згадуються видання творів Грінченка: «Драми і комедії» – К., 1909. – Т. 1, 2; «Перед широким світом» – К., 1907.
Козловський Всеволод Олександрович (1877 – рік см. невід.). – громадський діяч, бібліотекознавець.
Паньківський Кость Федорович (1855-1915) – український громадський діяч, видавець, журналіст.
Щербаківський Данило Михайлович (1877-1927) – український мистецтвознавець.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 230 – 230.