Кін. 1925 – поч. 1926 рр. До О. Олеся
Кін. 1925 – поч. 1926 рр. Київ |
Варіанти тексту
|
||
Дорогий Олександр Іванович!
Рад був дістати Вашого листа. Але прикро, що Ви пробуваєте в такім пригніченім, іпохондричнім стані. По правді кажучи, думаю що Вас гризе підсвідома гадка, що Вам нічого далі сидіть на чужині, і треба вертаться додому – хоч би й зрікаючися деяких привичних вигід тамошного тамошнього життя, а Ви сю думку тлумите, відганяєте, а вона і далі не дає спокою. Я здається писав Вам уже торік своє переконаннє переконання, що Вам треба вертаться, і тут Ви скорше знайдете себе, і кращі можливості своєї творчої і видавничої діяльности діяльності. При сій гадці я й тепер зістаюсь. Може Олегові вашому краще докінчити університет в Празі, може й Вірі Антонівні приємніш буде зістатися при нім, поки він вернеться. Але Вам там нема ніякої рації мучитись. Так мені здається, а в тім – кождий кожен кращий суддя собі.
Одно певно – те що я Вам уже й раніш писав, що з-за кордону Ви тут ніякої видавничої справи не налагодите. І тут се справа тяжка, й приходиться зубами й пазурами видирати кожду книжку у тих, що мають в своїх руках видавничі можливости можливості. «Книгоспілка» напр[иклад] підписала зо мною контракт на книжку і потім відступила, і я від того часу не маю ніяких зносин з нею. Я певен, що Вам буде далеко лекше легше – але тільки тоді, як Ви будете на місці, в Харкові.
Театральні й оперові постановки залежать від установи (при Народ[ному] Коміс[аріаті] Освіти), яка зветься ПолітОсвіта, адреса: до ПолітОсвіти, Харків, ул. Артема 29 (НарКомОсвіти). Туди належить звертатись.
Ми собі живемо, не важно, але яко-тако можливо. Тішимося зростом українського життя, українізацією. Перший раз по десятках літ я ходив сеї зими на оперу – бо перший раз українська державна опера, і вся українська інтелігенція своїм обов’язком вважала взяти абонементи. Не українська публіка спочатку бойкотувала, фиркала, а далі оговталась, і тепер ходить доволі охоче, переконавшися, що від укр[аїнської] мови опера не програє. Особливо приємно було почути Собінова в «Євгенії Онєгінє»: він превірно вимовляв по-українськи, очевидно – з повною приємністю.
На тім покищо кінчу. Щиро витаємо вітаємо всі Віру Антоновну і Вас. Бажаємо доброго здоровля здоров’я – і доброго настрою.
Ваш щирий М.Грушевський
Примітки
Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/47).
Місце написання і дата встановлені орієнтовно за змістом.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 267 – 268.